Фактор Шапаренка.

 

Футбольне життя більшості гравців залежить від багатьох тонких моментів. Сьогодні ти можеш бути вже списаний всіма, а завтра грати в старті Збірної, визнаватись кращим гравцем матчу. Ти можеш працювати на тренуваннях, бути дисциплінованим гравцем, який не поступається своїм конкурентам. Але тренерський штаб може так і не дати тобі шансів. Або давати їх недостатньо. Тут легко можна загадати Цитаішвілі, Лєднєва, Дуелунда. У кожного з них своя історія. Але те, що це талановиті гравці сперечатись не варто. Та от жоден з них так і не став у Динамо гравцем стартової обойми. Наразі найкращі шанси у Лєднєва. Але він виходить на поле по святам, далеко не в кожному матчі. Час іде. Для гравця завжди краще грати, ніж гріти лавку.

Микола Шапаренко в поточному сезоні засяяв стількома різними фарбами. Все життя його розглядали виключно як 10 номер. Луческу ж знайшов у ньому свого Фернандіньо. Такого гравця, який вміє з глибини розігнати атаку. Не просто розігнати, а давати величезний функціонал.

Абсолютно не випадково те, що саме Шапаренко наразі є найважливішою структурною одиницею Динамо. Через нього будуються всі атаки. Саме тому Микола був визнаний кращим гравцем матчу із Францією. Саме він став тим ключом у перемозі над Брюгге, коли вийшов і за 10 хвилин повністю перевернув безбарвну, сумну гру. Футбольний інтелект. Вміння приймати правильні рішення в обмеженому просторі під тиском. Абсолютно не випадково я показую епізод, коли під високим тиском з боку 6 французів Шапаренко приймає індивідуальне рішення, прокидає м’яч крізь ноги Рабіо і баланс сил одразу змінюється. Попереду величезний вільний простір. Вміння розірвати оборонну структурі суперника. Вміння не просто віддати м’яч на вільного ближнього, а ризикнути, зіграти нестандартно, так як ніхто не очікує. Це і є те, що всі так цінують у футболі. Такі гравці подобаються всім. В цьому і є футбол, в яскравих індивідуальних діях особистостей.

Якщо ми поживимось на другий епізод, то знову побачимо як Шапаренко знайшов вільний простір, на швидкості, обличчям до воріт суперника іде атака. Можна просто віддати пас на ближнього, зупинитись, притримати м’яч. Так же надійніше. Так грають 99% наших футболістів. Це стосується і Збірної. Тут же іде пас в розріз по тонкій лінії на загострення. Так, нажаль Яремчук – не Мбапе. Француз би з такої передачі втік. Яремчук загруз, бо ноги не швидкі.

Критикувати завжди легко. Коли у Збірної не йде гра аля Аталанта, є така нова фішка, а священні корови Зінченко і Маліновський не показують і близько свого рівня, то що робить тренер, який має на лавці гравця, який може за 10 хвилин перевернути гру? Він випускає такого гравця на поле, міняє схему, ризикує. Ми ж побачили Коваленко. Який гру не перевернув. І це не дивно, це передбачливо. Особисто я не можу зрозуміти як можна мати в обоймі такого гравця, як Шапаренко, з таким технічним потенціалом, мобільністю, швидкістю, інтелектом, вмінням розганяти атаки, виходити з під тиску, який грає на рівні з Рабіо і Конте, і не використовувати його в матчах, де треба здобувати результат.

Дякую за увагу!

Динамо Вільярреал. Чи є місце для віри?

 

Впевнений, що лише відчайдушні оптимісти зараз вірять у можливість проходу Динамо в ¼ ЛЄ. І дійсно після домашніх 0:2 шанси далеко не райдужні. Тому можна подивитись на цю історію під різними кутами. Пошукати надію. Без надії взагалі не варто було летіти в Іспанію. Краще отримати технарь 0:3 і спокійно готуватись до Руху. Але поле рівне, м’яч круглий. Шанси пройти Вільярреал маленькі, ефемерні, але вони є.

Перший матч показав, що грати з Вільярреалом можливо. Динамо створювало, нагнітало, контролювало гру відрізками. Не вистачало вміння поставити крапку. Якби ми забили першими, то все могло бути інакше. Стандартна фраза. Ми не забили і більш класна команда зі своїх епізодів витиснула максимум.

Що може бути у матчі відповіді? Ротація. Вільярреал може зробити ротацію. Не випустити зі старту Морено, так для прикладу. Точно не зіграє лідер оборони Пау Торрес. Це буде показовий матч. Як домашнє завдання. Вільярреал показав те, що вивчав матчі проти Брюгге. Саме голи зі стандартів і з другого поверху – те, що є найслабшим моментом в обороні Динамо. Динамо прощупало також слабкі моменти в обороні іспанців. Матч покаже чи навчилось Динамо після першого матчу? Молода команда продовжує вчитись. Тому точно буде проведена робота над помилками.

Вочевидь можна сказати те, що все буде залежати від того, хто заб’є першим. Якщо Динамо такі зможе використати свій момент, то суперник почне нервувати. І на цьому можна буде зіграти. Хоча розклад такий, що в Динамо дійсно є віра лише у відчайдушних оптимістів.

Дякую за увагу!

Зоря Динамо! Командний прогрес Динамо.

 

Завжди приємно писати про такі матчі. І ще більш приємніше писати про такі матчі, із таким результатом. І абсолютно класно писати про такі матчі, із таким рахунком і такою грою у виконанні Динамо. Особисто я давно не пам’ятаю таких емоцій. Це ж матч, про який стільки було сказано. Матч з Вільярреалом був не настільки принципово важливим. Хоча я б посперечався. Зоря мала 9-ти матчеву виграшну серію. Перед матчем лякали крутою зв’язкою форвардів Гладкий – Сіядманеш. Про іранця взагалі дуже багато було сказано. Сперечатись тут не варто. Хлопцю лише 19-ть років. Динамо ж підходило після важкого циклу матчів, коли весь час по 3 матчі на тиждень. По суті всі ці матчі грались однією обоймою з 14 гравців. Весь цей період у Динамо також надзвичайно позитивний, емоційний. Для будь-якої команди важливий результат. Пройти Брюгге, здолати Колос у КУ, в чемпіонаті закріпити свої +4 над шахтою. Матч з іспанцями не дав негативу. Якби Динамо винесли за грою в одні ворота – да. А так всі ж і так усвідомлюють, що молода Команда, яка вчиться, грала проти іншої команди, яка має досвідчений склад з гравцями високого рівня. І от за грою Динамо не програло. Ми виглядали куди краще ніж в домашньому матчі із бельгійцями. Саме за змістом. Інша справа – клас гравців. Іспанці створили і витиснули максимум. Ми ж зі своїх моментів не витиснули нічого. Та в таких матчах важливий саме зміст. Витискати максимум з моментів – досвід.

Уважно слухав і читав все те, що розповідали після матчу експерти. Скрипник сказав, що Динамо здобуло не заслужену перемогу. Така психологія для власних гравців. Гравці Зорі як і їх тренер розказали, що це вони повинні були вигравати. Тут варто сказати, що в цьому матчі Динамо і Зоря показали абсолютно різний футбол в атаці. Динамо будувало атаки через довгі розіграші, переводи з флангу на фланг, із забіганнями, відкриваннями, високим пресингом під час втрат м’яча. Це не було монотонне перекатування м’яча. Не було і одноманітності. Легко побачити як сольні ривки по центру, на флангах, чітка робота над розшаруванням структурної гри суперника в обороні завдяки всім прийомам. Це раніше Динамо грало прохід по флангу – навіс. Сьогодні атаки будуються як по центральній зоні, так і через фланги. Є дальні удари, є парашути, є індивідуальні вривання, навіть стіночки спартаківські є. Командний розвиток іде. Це неможна не бачити.

Дуже показовою атакою став епізод на 9-й хвилині матчу – удар Бєсєдіна головою у боротьбі із Абу Ханною. Але цей епізод треба розпочати з 7 хвилини – 10 секунд, коли Забарний виграв силову боротьбу у Сіядманеша. А далі були 16 передач. Після виграної боротьби Забарним, Сидорчук виносить м’яч свічкою, Буяльський виграє верхову боротьбу і скидає Бєсєдіну, який чіпляється за м’яч і відкидає в розтяжці на Шапаренко. Микола переводить у вільну зону на Миколенка, який просувається вперед і віддає на Сидорчука в розріз. Сергій грає назад на Забарного. Ілля робить діагональ метрів на 40 на Миколенка. Далі іде перепасовка з Де Пеною, назад на Сидорчука. Катають м’яч, без загострення? Сидорчук відкидає майже на середину поля Шапаренку і 10-ка Динамо неочікувано робить ривок метрів на 40-45 в штрафний майданчик Зорі, скидає під навіс Миколенку, який не робить навіс, він прострілює на Буяльського, який вривається в штрафний майданчик. Але Вернідуб перериває пас. Миколенко підбирає і віддає Шапаренку, який робить діагональний перевід на Кендзьору. Томаш робить навіс, Бєсєдін виграє боротьбу у Абу Ханни, а Де Пена намагається закрити штангу. Іде 8 хвилина і 8 секунд. Атака тривала майже 1 хвилину. Змінювались напрямки, методи і шляхи. Головне – фінішували ударом, небезпечним ударом. Таких моментів достатньо. Можна подивитись, так для прикладу, момент з 13-43 по 14-16. Красиво все, бо у боротьбі, яку повністю виграють гравці Динамо.

Зоря ж будує свої атаки по іншим принципам. Тут виключно вертикальний футбол. Сучасно? Безумовно. Та якщо чітко тримати структуру буде вкрай важко проходити оборону. Стандартний підхід – гра через стовпа. Гладкий на досвіді вміє обрати правильно позицію і якісно розігнати атаку. Епізод на 27-й хвилині є найнебезпечнішим у матчі для луганчан. Найякіснішим. Хоча стався він після суперечливого штрафного, коли Циганков зіграв із Жуніором плечем в плече в боротьбі. Це другий фол з боку Динамо. Хоча в Англії на таке ніхто б не звернув увагу, бо це жорстка боротьба плечем в плече без рук. Фаворов в дотик запустив парашут, Гладкий відірвався від Забарного і скинув на Кабаєва. Тут легко побачити одразу декілька помилок від Сироти. Олександр не витримав лінію. Забарний же чітко грав по спині Гладкого. Під час скидання Гладкого Сирота зробив не крок на зустріч, так би він перехопив м’яч, а навпаки крок назад. Дуже багато йому треба працювати над позиційною роботою в захисті. Кабаєва передали Де Пені, який відпустив Кабаєва. Відстані між Де Пеною і Кабаєвим більше 3-х метрів. Гравець Зорі без проблем мав кучу часу для прийняття рішення. А Сидорчук не встиг заблокувати Юрченка, який бив без перепон.

Епізод на 36-й хвилині – все на розсуд суддів. Циганкову кричала вся лавка, що ззаду. Він замість того, щоб зіграти в дотик, вирішив зупиняти. Так, отримав по нозі, бо забрати м’яч без удару в такому епізоді нереально. Але ж зараз VAR трактує епізоди так, як це вигідно. І тому, враховуючи, що шахта вже вигравала в Чернігові, рішення могло бути на користь Зорі. А тут ще і Забарний двічі впав. Тому Бущан дійсно потягнув. Молодець.

Всі ж бачили як розпочався другий тайм? Серія атак Динамо. Кутовий за кутовим. Тому я хочу навмисно зробити акцент на скріні саме на 53-й хвилині. Шапаренко дивиться на Сидорчука. Я у цьому впевнений. Але цей кутовий подасть Де Пена.

Перший гол розібраний. Можна довго розповідати. Молодці. Змусили помилитись і Василя, і всю оборону. Атака була дуже красивою. Знову було багато спроб зайти в штрафний майданчик різними методами з 53-35 по 54-14, коли гол забили. 40-к секунд агресії, суцільної агресії.

А другий гол розпочався на 55-56. Розпочався він із відбору Кендзьори і Циганкова. Активного відбору у Жуніора. Потім була серія передач, аж із пасом назад Бущану. Далі ж на це можна дивитись сотні разів. Найкрасивіша комбінація року. Якби був гол – був би шедевр. Бущан, Шапаренко п’ятою, Де Пена парашутик і Бєсєдін удар з 30 метрів. Симфонія вертикального футболу. А на 57-31 ситуація повторилась. Шапаренко знову бачить неприкритого Сидорчука і вперше подає кутовий у матчі. Сидор виконав. Всі ці 1,5 хвилини – пісня. Побільше б такого футболу від Динамо. Браво!!!

Дякую за увагу!

Динамо Вільярреал. Які ваші прогнози?

Писати прогнози на матч із Вільярреалом – справа складна. Передбачити результат на папері доволі легко. Все ж гратимуть команду різної вагової категорії. Є досвід матчів Динамо цього сезону проти команд приблизно одного з нашою Командою рівня, я про АЗ чи Брюгге. Є досвід гри проти грандів, таких як Ювентус і Барселона. Є досвід гри проти команд трохи нижчих за рівнем, я про Гент і Ференцварош. Але проти команд калібру Вільярреалу ми ще не грали. Це команда, яка точно має кращу основну обойму гравців. Якщо брати людей по позиціям, то також на більшості позицій грають гравці, які дорожчі за гравців Динамо. Виключення – Забарний, Миколенко і Циганков. На їх позиціях грають гравці трохи дешевші. А так тотальна перевага по всім лініям. На папері все виглядає безперспективно. Як воно складеться на полі – ми скоро вже побачимо.

Ситуація у Вільярреалу в чемпіонату на сьогодні дійсно не радісна. Ще пару місяців тому команда була впевнено у зоні ЛЧ. Але останні 8 матчів – 5 нічиїх і 3 поразки. Останні 4 матчі – 3 поразки і 1 нічия. Якщо ця динаміка буде продовжуватись, то навіть зона ЛЄ стане недосяжною. Головний тренер іспанців – фахівець по виграшам ЛЄ. Унай Емері виграв 3 ЛЄ поспіль із Севільєю. Переможець турніру отримує місце в ЛЧ. Тому мотиваційна складова у Вільярреалу величезна. Ясна справа, що є 3 англійські гранди, є Мілан, Рома і Аякс. Ці команди так само переважають іспанців, як вони нас. Та мотивація велика є точно не у всіх на цей турнір. Тому не дивує те, що у 8 матчах в турнірі Вільярреал здобув 7 перемог і лише 1 нічию. Ставка на ЛЄ.

Тренерський штаб грає у 2 схеми. Це класичні 4-3-3 і 4-4-2. Якщо у першій половині сезону домінувала схема 4-4-2, то зараз прийшла черга ще більш атакувальної 4-4-2, яка по суті є 4-2-4. Цілком можливо, що такий атакувальний стиль призводить до втрати балансу. Але можна точно сказати, що з такою агресивною в атаці командою Динамо в цьому сезоні ще не грало. Стиль Вільярреалу – закрити суперника в його штрафному майданчику і тиснути по всім лініям, всім фронтам. І на флангах, і в центральній зоні вистачає яскравих, індивідуально сильних гравців. А пара форвардів, як правило це Морено і Алькасер, це не типові стовпи. Це люди, які люблять вриватись на швидкостях, легко обіграють один в один, вигризуть другий поверх, зіграють на відскоках, на випередження. Весь арсенал задіяний.

Емері не фанат великої ротації складу. В ЛЄ є лише одна типова заміна – воротаря. В чемпіонаті грає Асенхо, в кубках Руллі. Ротація може бути тільки з відверто слабкими суперниками. З Маккабі чи Карабахом. Безумовно є завжди невелика ротація. Все ж Альбіолю вже 35 і витримувати 3 матчі на тиждень йому важче, ніж раніше. В опорній зоні є ротаційні гравці – Капуе і Коклен. Але Парехо грає майже без замін. Він є рушійною силою сьогоднішнього Вільярреалу. Всі гравці в команді мають класний технічний потенціал. Хоча я б виділив Парехо і Морено. Та й це не дивно. Потужно виглядає і нігерієць Чуквезе, який хоча і не має високого зросту, але дуже міцний, вміє продавлювати оборону суперника.

Чому ж у Вільярреалу виникли проблеми в чемпіонаті? Команда грає надзвичайно агресивно, активно. Можна взяти для прикладу матч із Валенсією, де Вільярреал мав повну перевагу. 55 на 45 статистика володіння м’ячом, 7 проти 2 удари у ствір воріт. Валенсія всю гру терпіла. Правда зустрічала суперника вже в центральному колі. Тому і не вийшло так, щоб повністю затиснути їх у команди Емері. Лише епізодично. За моментами Вільярреал награв на 5-6 голів, а забив лише 1 і той з пенальті. Валенсія намагалась пройти по флангам. Чим ближче до фінального свистку, тим легшими виходили ці проходи. А там зачепитись у штрафному майданчику. Так був зароблений глупий пенальті в кінці матчу. Коли вже йшли останні хвилини матчу, можна сказати секунди, Вільярреал обрізався на половині Валенсії, гравці якої втекли в атаку 6 на 4. І тут Гедеш виконав все майстерно. В Іспанії не здивувати команди технічними гравцями. Тут всі технічні. Все вирішують епізоди. У гравців Вільярреалу є проблеми з реалізацією моментів. Тому Динамо буде вкрай важко. По суті ми будемо затиснуті в останній третині. Це якщо буде грати основа. Бущан повинен видати свій кращий матч в сезоні. А атака терпіти, чекати, боротись і витиснути максимум з того мінімуму, який буде.

Хоча, Динамо може здивувати. Може. Та на папері наші шанси вкрай маленькі. Тим цікавіше буде пройти такого суперника. Валенсію ми свого часу теж на героїзмі пройшли. Стратегія Луческу на матчі проти таких команд добре відома – гра другим номером. Заважати супернику будувати його гру. І чекати. Правда Динамо останніми матчами показує, що оберти набираються. Зараз з’явились і кращий командний рух, і активні переміщення між зонами, і швидкості, і агресія. Поступово Динамо таки набирає оберти. Плюс, про це також не варто забувати, що матч проти Зорі куди більш важливий, ніж матч проти іспанців. Багато хто думає, що тренерський штаб буде це враховувати. Однак, форма Динамо говорить про те, що фізика закладена дуже хороша. Для мене показовим став забіг Шапаренка у другому таймі, ривок метрів на 50, коли він біг до своїх воріт за гравцем Мінаю. Наздогнав, притримав розвиток атаки і так само швидко побіг в атаку. Очі у мене аж відкрились, бо показали обличчя Миколи зблизька. Жодної задишки, супер готовність і витривалість. Матчі з Вільярреалом потрібні для прогресу. Бо ж через рік ця команда може коштувати не 115, а 250 млн. І тоді на полі будуть грати вже рівні суперники за вагою. Цілком можливо, що Динамо зіграє з позиції сили. Тоді здивує всіх.

Дякую за увагу!

Сексизм у чистому вигляді)).

   В жодному разі не хочу акцентувати увагу на тому, що дехто з гравців Міная вже заробив на червону. Чи про всі ці тонкощі із призначеннями офсайдів, коли їх там не було. Але тут якби не виставлена рука, то м'яч летить до Кендзьори, а він відпасовує на Буяльского і дуже небезпечний момент. Та судді відпрацбьовують. Тепер виставлена рука, яка збільшує площу - не пенальті. Якби ж такий момент був вчора у матчі Олімпік шахта з боку гравця Олімпіку)).

Тихі омути Андрія Шевченка.

   Кожен автор повинен про це написати. Ми живемо в публічному просторі. І прройти мимо такого безтактного вчинку, який зробив Андрій Шевченко, це неприпустимо. Дивлюс на список гравців, яких викликали на збори, і моє волосся шевелиться)). Хоча, всі ж ми знаємо, що цеочікувано. Публічно нам розповідають, що Буяльський входить в список кандидатів у Збірну. І от гравець провів прекрасний місяць. Забив Віталій дуже багато вирішальних голів. На думку фахівців і вболівальників визнаний гравцем місяця. Якщо брати значення цих голів, то цілком заслужено. Але у Збірній Україні на кращого гравця минулого місяця не розраховують.

  Ми всі знаємо, що розповідають про невідповідність Буї стандартам гри Андрія Шевченка. Але є і інша версія, про проблеми в стосунках. Що у тренерського штабу є особиста образа на гравця. Ми можемо лише констатувати факт, що у Збірну викликали всіх. Буяльского - ні.

  А хто ж запрошений? Андрій Пятов, який майже не грає. Андрій Лунін, який взагалі не грає. Віктор Корнієнко, в цьому році без практики. Олександр Тимчик, який тільки відновився від травми і зіграв 5 хвилин. Богдан Михайліченко, який випав достатньо давно зі стартового складу своєї команди. Тарас Степаненко, який травмував коліно і не зіграє найближчі тижнні. Коноплянка- глибокий лавочник у шахті. Володимир Шепелєв, також далеко не основний гравець Динамо. Віктор Циганков, питання здоров'я якого наразі під великим питанням. Віктор Коваленко, який у 21-му не грав. Андрій Ярмоленко, який досі травмований і вже довгий час без практики. Жуніор Мораєс, який переживає найважчий етап кар'єри, бо взагалі не забиває в цьому сезоні. Ми маємо 12 гравців, які абсолютно не зрозуміло за якими показниками викликані в Збірну.

  Ситуація з мікрокліматом буде зруйнована. Чому? Бо всі все розуміють. Відсутність Буяльського руйнує тонку лінію довіри і поваги між гравцями і тренерським штабом. Публічно про це ніхто не скаже. Але кожен буде думати. І все будуть за спинами обговорювати.

  Дякую за Вашу увагу!

Як ви оцінюєте роботу медичної служби Динамо?

 

У футболі немає бути дрібниць. Кожна деталь важлива. Якщо ж казати про спортивну медицину, то це є взагалі надзвичайно важливим фактором. Багато років в Динамо головним лікарем був Леонід Миронов. Почав він працювати в Динамо у 2011 році, в 2017 став головним лікарем, а в грудні 2020 закінчив із спортивною медициною на рівні футбольних клубів. Одіозна фігура у світі спортивної медицина. Можна сміливо казати, що це сильний фахівець, як для України. За його спиною робота в плаванні, гандболі, баскетболі. Працював він у медичних службах багатьох ФК нашого чемпіонату, від Вінниці до Одеси, навіть у Владикавказі встигнув попрацювати. Але у нього були проколи. І тут навіть мова не про встановлення правильного діагнозу чи про надання першої допомоги. Леонід Андрійович прийняв безпосередню участь у дискваліфікації Артема Бєсєдіна на рік. Лікар такої кваліфікації припустився жахливої помилки.

Не було ніяких таємниць у тому, що Динамо буде шукати нового фахівця на цю посаду. Робота медичних служб Команди давно викликає багато запитань. Бо завжди дуже багато травмованих гравців. Мірча Луческу, коли очолив Динамо, то озвучив цю проблему публічно. Треба якісніше готувати гравців до тренувань. Тому не було дивним, що пошуки тривали. Як відомо, що в кінці вересня в Київ приїхав фахівець з Австрії, з рекомендаціями від самої Баварії. Приїхав, побачив все, висунув свої умови, які клуб чи то не потягнув, чи то не забажав мати справу з його програмою і вимогами. Цю таємницю знає обмежене коло людей. Ми маємо лише факти. Він не очолив медичну службу Динамо.

В січні місяці засвітився на медогляді новий лікар. Анатолій Жучка. Людина абсолютно невідома широкому колу у світі футболу. Можливо, що серед читачів є люди, які знають краще цього лікаря. Гугл про нього нічого не знає. Офіційна сторінка Динамо каже лише про вік. Непомітні зміни таки відбулись. Головним лікарем у 2020 році призначили Андрія Шморгуна, який вже багато років працював старшим лікарем. В штабі медичному з’явився і його старший брат Ігор Шморгун, який до цього працював в молодіжній команді. Штат обновився. Залишився лише Володимир Малюта. Він в Динамо з 1975 року. Легендарна постать. 79-ть років. Людина надзвичайно добра, розумна, досвідчена. Носій Динамівських традицій. Та наразі він виступає більше як координатор і консультант. А керує всім родина Шморгунів.

Наша родина не така далека від медицини. Та й дід багато років працював хірургом в інституті Шалімова. Але робити висновки, ставити діагнози – робота фахівців. Особисто я хочу відзначити декілька деталей. На сьогодні в першій команді Динамо 6 травмованих гравців. Ситуація по Миколенка наразі невідома. У жовтні-листопаді ми побачили як ковід-19 по суті рубанув по команді. Розповідають, що в клубі дотримуються протоколів безпеки. Та чомусь ковідом перехворіла майже вся основна обойма. І сталось це в період найвідповідальніших матчів.

Що мене дивує завжди по травмам Динамо? Наприклад Беньямін Вербіч. Він отримав свою травму на перших зборах в ОАЕ. Медична служба сказала, що словенець має невелике ушкодження. І вже в кінці зборів в Туреччині він зможе повернутись в основну групу. Збори в Туреччині закінчились 8 лютого. Сьогодні 2 березня. Питання повернення Вербіча в основну обойму і далі залишається невідомим. Це слова головного лікаря першої команди. Він не може точно передбачити дату повернення гравця до тренувань без обмежень. Таке дійсно може бути. Як одиничний випадок.

Тудор Балута. Румун, якого підписало Динамо в річну оренду. Він був презентований як гравець кращий за Просінечки. Звісно за потенціалом. Але на перших зборах його організм не витримав навантажень. Почали розслаюватись кістки. Було вирішено накласти гіпс і дати місяць на реабілітацію. Місяць пройшов. Гіпс зняли. Результатів це не дало. Гравцю зробили операцію. За попередньою інформацією він повернеться в кінці квітня.

Микита Бурда. Важка травма в серпні, порвав ахілл. Гравець відновлювався в реабілітаційному центрі в Сербії. Повинен був повернутись 1 березня. Але вчора я дізнався, що в січні місяці Микиті зробили ще одну операцію, бо попередня була проведена невдало. Раніше липня місяця гравець не повернеться до тренувань з основною групою.

Про Костевіча взагалі важко щось казати. Його взяли вільним агентом. І він порвав хрести навіть не на тренуванні з основою. Десь в Польщі. Підписали гравця, який по суті до кінця року не зіграє. Можна побачити в інстаграмі, що він проходить реабілітацію в Польщі. Активно працює. Але підписали гравця, який одразу вилетів. Як і Балута.

Денис Гармаш – ще одна історія. Вже 1,5 місяці Денис відновлюється. Кажуть, що скоро почне тренуватись без обмежень.

Денис Попов. Знову ми маємо ситуацію, коли є попередні діагнози і строки. Ден зіграв в домашньому матчі проти Брюгге 2 тижня тому. Потім він не потрапив у заявку на матч із Десною. Офіційна версія – дали відпочити. Поїхав він і у складі делегації, яка відправилась в Брюгге. Оптимістично. Значить дійсно відпочивав, готувався? Але ні в матчі з Брюгге, ні в матчі з Львовом ми його в заявці так і не побачили. Головний лікар команди озвучив першого березня, що відновлення Попова – мінімум 3 тижня.

Тепер Віталій Миколенко. Він теж відпочивав зі Львовом. Не хочеться проводити аналогії. Дай Бог, щоб все було добре. Якщо ж ми подивимось на молодіжну команду, то зараз там є Антон Боль, який в 17 років вже порвав хрести, і Артем Шулянський, який порвав їх у 19. Не так давно відновились від таких травм Володимир Бражко і Максим Завгородній.

І як не згадати Олександра Тимчика. Місяць Олександр був гравцем старту Динамо. Зіграв прекрасні матчі за Збірну України. Визнаний кращим гравцем матчу проти Швейцарії. Повне навантаження без замін. І важка травма ахіллу. На словах медичної служби він вилетів на 3 тижня. 3 тижня пройшло і, як виявилось, діагноз поставили невірний, реабілітацію призначили невірну. Все набагато складніше. Гравцю зробили операцію. Як кажуть з джерел, що Олександр через таку реабілітацію міг закінчити з футболом. Взагалі не ходити. Операція пройшла. Гравець повинен був розпочати тренуватись без обмежень вже на перших зборах в січні. Та от працювати без обмежень він розпочав тільки останні декілька тижнів. Вже з’являється в заявці. Чекаю його на полі. Для мене він є гравцем старту Динамо і Збірної.

Що входить в обов’язки медичної служби команди? Правильна підготовка гравців до тренувань і матчів, я про розігрів, масаж. Вітаміни, які підкріплюють організм. Правильне харчування. Екстрена допомога під час тренувань і матчів. Відновлення після матчів, зняття навантажень, тонус організму. Знову всі ці вітамінні комплекси. Встановлення правильних діагнозів, методик лікування травм. Вибір лікарів і клінік, де робити операції згідно діагнозів. І якісна реабілітація. Ви бачите це в Динамо? Ви вважаєте медичну службу готовою і якісною для роботи на такому рівні? Вважаєте результати задовільними? Я не фахівець. Але для мене це все виглядає доволі суперечливо. Тому чекаю на оцінку медичного штабу Динамо від профільних фахівців.

Дякую за увагу!

Львів Динамо. А ви втомились від таких перемог?

Такі перемоги не викликають великих емоцій. Дивно? Для мене так. От якби вирвали ці 3 очки на останніх секундах, то тоді б було б більше емоцій. Але і тут не буде великого приводу порадіти. Чому? Дивуюсь. Спокійні і впевнені перемоги не викликають задоволення? Не той рівень адреналіну. От із Брюгге – інша річ. Вимучили перемогу тактичними рішеннями, стратегією на матч. Тут же вийшли і вже на 52 секунді по суті забезпечили результат. Не зупинились, продовжили тиснути. До перерви створили достатньо гольових можливостей. Реалізували пенальті. І зуміли погасити агресію Львова. Чи варто відзначати такі перемоги? Безумовно. Перемога не тільки на класі, а ще і на хороших швидкостях, прекрасній віддачі, емоційному підйому.

Багато хто розповідає, що гол Бєсєдіна – Циганкова став випадковим. Помилка воротаря. Але треба подивитись на цей гол під зовсім іншим кутом. Захист суперника дав можливість Циганкову легко прийняти м’яч перед штрафним майданчиком, легко розвернутись, увійти в нього і без пресингу нанести підготовлений удар з 15 метрів з робочої ноги у вільну зону. З іншого боку дуже активний центрбек Махмутовіч, партнер Родрігеша по збірній, в цьому епізоді абсолютно не контролює Бєсєдіна. Він не бачить, що Артем забігає у нього за спину. Вся увага Енеса зосереджена виключно на Циганкові. Це все рівень готовності включитись з перших секунд у гру, в боротьбу. Цілком можливо, що це також була установка тренерського штабу, одразу включити максимум, спробувати забити на перших хвилинах. Припускаю, що розслабленість Львова була помічена на розборі суперника. У підсумку одні розслаблялись, а інші скористались розслабленістю.

Динамо продовжило нагнітати. І цим приємно здивувало. Було відчутно, що другий гол назріває. Ряд хороших моментів у Буяльского і Сидорчука вилились в пенальті. Швидкий гол дійсно дав можливість більш активно рухатись в атаці. Ми побачили Команду, яка вміє атакувати. Інша тактика. Після перерви забили і третій гол після стандарту. Перед подачею кутового так і подумав, що Забарний в дублі забивав з кутових, а в першій команді ще ні. І тут виграна ним боротьба, хороший удар і добивання від Кендзьори. Все як по нотам.

А далі тренерський штаб показав, що таки глибина лавки хоча і по прізвищам велика, але от із структурою гри є проблеми. І не дивно. Альтернатива Сидорчуку відсутня повністю. Хоча і так відомо, що Сергій далеко не ідеальний опорник за багатьма моментами. Шепелєв ніякий не опорник. Тому матч, який протягом 60-ти хвилин можна було назвати сміливо одним з найкращих за змістом в сезоні, після 3-х замін на 62-й хвилині, різко змінив розвиток. Контроль над грою був втрачений. Суперник почав виходити в атаку без супротиву від верхнього і середнього блоків. І от ми бачимо, що хорватський півзахисник проходить весь центр і віддає розрізний пас на свого форварда, який абсолютно без супротиву забиває. Який акцент варто розставити. Так, дали пройти півзахиснику. Але він вже втикався у блок від Забарного. Весь захист чітко побудував лінію. Та 34 номер Динамо, я про Олександра Сироту, грубо позиційно помилився. Він створив 2-х метровий розрив лінії. Замість того, щоб витримати її. Був би банальний офсайд. Більше того, Сирота розвернутий обличчям до своїх воріт, а не зустрічає суперника. В цій позиції не поставити блоку, не відібрати м’яч у підкаті. Вже писав декілька разів коментарі, що Сирота на сьогодні – дуже сирий захисник, який робить в кожному матчі мінімум 1 велику позиційну помилку, яка призводить або до гольового моменту, або до голу. І те, що Денис Попов вилетів на наступні 3 тижні – робить наш захист надзвичайно уразливим. Немає ніякого запасу міцності. Шабанов пішов в оренду. Нового центрбека не придбали. Затикати прогалини знову доведеться за рахунок Миколенка і Кендзьори.

Що ще відбулось у цьому матчі? Динамо знову має відрив від найближчого переслідувача +4. Треба і далі нарощувати цей відрив. Якщо гравці будуть відчувати впевненість, мотивацію і грати з такою віддачою, то перемога в чемпіонаті прийде обов’язково. Зараз треба налаштовуватись на найближчий матч і брати максимум. Вільяреал – дуже висока планка. Куди вища ніж Брюгге за всіма показниками. Це гарна школа для кожного гравця. Це можливість тактично прогресувати, витискати з себе максимум. Такими можливостями треба користуватись. Не кожного дня граєш в 1/8 єврокубків.

Дякую за увагу!