Це все нажаль не лікується!

  Мені зовсім не до вподоби писати про сьогоднішній футбол в Україні у тому розрізі, який сьогодні спробую висвітлити. Це важка тема. Ми знаємо, що в країні йде війна, що йде перерозподіл впливу. Саме тому ми бачимо зникнення футболу у таких містах, як Запоріжжя, Луцьк, Харків, Кривий Ріг. Більше того, ми бачимо як втрачають свою вагу команди, які завжди формували наш футбол. Я про Одесу, Львів, Дніпропетровськ. Є враження, що футбол в Україні потрібний лише окремим людям. Чому так? Бо у нас – збитковий бізнес. І от у часи кризи група людей, досвідчених проектних менеджерів, взялася за важку справу. Яка справа? Зробити наш футбол прибутковим.

  Так, в наш час – виглядає недосяжно. Бо середній рівень команд, сам футбол у більшості матчів зараз цікавить далеко не всю країну. Це підтверджує загальна відвідуваність матчів. Вона критично мала. Люди зараз у більшості рахують гроші. А у наступному сезоні, коли комунальні, які і так у більшості родин займають величезну долю бюджету, зростуть ще у двічі. Влада розповідає про те, що це не торкнеться пільговиків. Субсидії дійсно для нужденних діють. Зрозуміло, що пенсіонер із пенсією у 1400 грн. не може оплатити комунальні на 1500 грн. Тому він платить 200 грн. Все інше перекриває субсидія. Однак, 1200 грн. для людини у наш час. Треба не тільки їсти, пити, а ще й митись, чистити зуби, купувати взуття, одяг, елементарні засоби гігієни. А ще хочеться іноді сходити в театр, кіно, зробити подарунки онукам. Який там футбол? Квиток на нормальне місце стартує від 130 грн. Тарифи в першу чергу вдарять по працюючих. Так, по тих, хто отримує 4-10 тисяч грн. на місяць.

  Так склалось, що ці люди є тими, хто не отримують субсидій. Саме вони є платниками податків, комунальних. Саме вони перекривають субсидії. Ці люди не голодують. Так, живуть від зарплати до зарплати, але вони поки що мають змогу витрачати гроші на одяг, розваги, відпочинок. За останній рік комунальні вже виросли удвічі. Зарплати у цих людей не виросли. Ціни на харчі, одяг, розваги значно зросли. Тому в першу чергу людина починає різати ті видатки, що не є обов’язковими. Так, це розваги. І ці люди замість 1 тисячі грн. будуть платити зараз 2 тисячі. Так, платити будуть. Це важко, однак не смертельно. На харчування вистачить. А от на новий одяг, на розваги, поїздки вже людина буде витрачати значно менше. Тому футбол є саме такою статтею видатків. Замість похода в кіно, на футбол, в театр, поїздки одноденної на екскурсію, людина змушена буде сплатити комунальні. Це вже є, це значно поглибиться із липня.

Не треба думати, що в нас не люблять футбол. І люди хочуть на нього ходити. Людина просто змушена відмовляти собі у розвагах. А це саме ті гроші, які підтримують наш футбол. Дійсно, можливо для Динамо це ніколи не було основною статтею доходів, однак коли на матчі стабільно приходять по 40-50 тисяч, кожен платить по 100 грн., то не такі вже малі кошти виходять. У більшості команд в Україні зараз бюджет річний на рівні 15 млн. грн. Які можна заробити за 3-4 матчі, якщо буде відвідуваність.

  А для цього треба підвищувати матеріальний рівень життя населення.

  Другою складовою є телеправа. Зрозуміло, що цей ринок у нас також у стадії становлення. Однак, зараз дійсно вже зроблені суттєві кроки для того, щоб футбол можна було дивитись не безкоштовно. Якщо буде єдиний пул, то можна буде домовлятись із рекламодавцями, розкручувати продукт, продавати його. На сьогодні – важливо для бідних команд, бо може дати їм додаткові 5 млн. гривень тільки через телеправа. А це третина бюджету. Також 5 млн. можна отримати за рахунок спонсорів. Тобто ми бачимо, що бюджет 15-20 млн. гривень на сьогодні може бути самоокупним. Так команди зможуть жити. Бо це початок, а далі можна піднімати потроху бюджети, отримувати якісніших спонсорів, партнерів, продавати телеправа. Це є надважливо, це є єдиний шлях до порятунку футболу в Україні.

  Але, ми зараз бачимо як активно все це руйнується. Руйнується каналами Ахметова. Саме цей продукт, і це зрозуміло з точки зору якості, виключно футбольної спрямованості каналу, досвіду роботи, наявній команді, потужностям, повинен нести цей єдиний пул. На таких каналах повинні працювати журналісти, які не вболівають лише за одну команду, та дружню їй Зорьку. Ми бачимо відвертий продукт, де підтримують свої команди і відверто дозволяють собі грубощі, мерзоту до інших команд, які не дружні із власником телеканалу. Ці «експерти» дозволяють собі розповідати про те, що Динамо – чемпіон не правильний. Що перемога в чемпіонаті штучна. Що чемпіонат не такий, судді не ті. В них все не так, бо так буде лише тоді, коли шахта буде вигравати, бо на думку цих «експертів» це єдиний чемпіон. Всі інші – не достойні. Є лише шахта і зорька. І вони виправдовують будь-яку поведінку цих команд, всі поразки випадкові, всі гравці найкращі. Всі інші стають гарними тільки тоді, коли відбирають бали у Динамо. Ці «експерти» дозволяють собі паплюжити гравців, називати їх «бидлом», «мразью». Це все не професійно. Бо канал працює лише в одному напрямку, одному вимірі, одними ідеями.

  Зараз саме той час, коли треба було не шукати ворогів. Треба було шукати шляхи примирення. Треба вчитись працювати на всі команди, висвітлювати футбол без особистих емоцій, пристрастей. Саме цього не вистачає цим каналам. Саме тому Динамо зараз прийняло рішення бойкотувати представників цих ЗМІ. Саме тому президент Динамо ніколи не піде ніколи у такий єдиний телепул. Тому всі повинні знати, що сепарський канал Ахметова не працює на єднання України. Він залишається лише донецьким, не Українським.

  Саме тому я ніколи не куплю права на трансляції Динамо у цих телеканалів. Буду шукати трансляції в інеті. Саме тому ІМС повинен думати про це. Саме тому голова ФФУ, новий голова ліги Геннісон, повинні думати і шукати єдиний пул поза цими каналами. Бо це є єдиний вірний шлях.

  Дякую за увагу!