Варто чи ні?

  Чи варто радіти поразкам Шахтаря? Дійсно, це ж не по християнськи. Тим більш, що справа йде про команду з України. І якою б ця команда не була, але вболівальники у неї – нормальні, адекватні українці. Тому я співчуваю справжнім українцям, які вболівають за Шахтар. Знаєте, можливо зараз це і краще. Бо особисто я не заздрю Динамо. Зрозуміло, що ЛЧ – інші гроші, інші суперники. Але і в ЛЄ, і в ЛЧ за перемогу дають 3 очка у скарбничку країни, а набирати їх в ЛЄ легше. З точки зору фінансів і видовища Динамо однозначно буде краще. Однак, ЛЄ – також рівень. Це мої слова підтримки людям. Зрозуміло, що команду Шахтар я не підтримую і не планую змінюватись. Але людяність – порозуміння інших.

  Скажу відверто, що я щиро радий перемозі швейцарців. Є багато чинників. Я просто радий, бо це моя позиція як вболівальника Динамо. Але ж негатив продовжує накопичуватись. Ми знову і знову бачимо від команди нашого головного суперника відсутність поваги до Динамо, до міста де вони живуть,  до Львова, як до міста і мешканців, де вони грають. Бо грають вони для Донбасу, а не для України. І це не мої слова. Вся їх іміджева політика, всі робота із ЗМІ на власних телеканалах – бруд. Той же самий випадок із Бернардом – відвертий бруд. Але як все виставлено. Готові нести відповідальність, але лише так, щоб всі інші також відповіли. Чим глибше заглиблюєшся у цю команду, тим брудніше і мерзотніше.

  Вся ця ситуація із «Янг Бойз». Вона далеко не перша. І далеко не остання, бо людей життя не вчить. Напередодні матчу різні Грачьови, Морозови… всі ці експерти звикли зневажати інших. У них є лише одна команда, а «Янг Бойз» - взагалі не команда, і там не має жодного пристойного гравця. Клепка ніколи не працює, що це 2 команда Швейцарії. Що збірна цієї країни виступила на Євро краще за Україну, що в них багато гравців, які грають у провідних командах Європи. Так, зрозуміло, що це команда слабша за Шахтар. Але, це не відпочинок на Мальдівах. Це гра чоловіків і «Янг Бойз» - суперник із гравцями національних збірних, із молодими талантами і досвідченими футболістами. Це ми побачили по пенальті, де 22-х річний воротар збірник Швейцарії довів свій високий рівень майстерності. А івуарієць Саного, який мені взагалі дуже сподобався, виграв центр. Не дивно, що ним цікавляться провідні німецьки команди. Але ми побачили розслабон. Гравці, експерти, коментатори… всі в одну дудку співали про власну велич, про слабкого суперника. Безумовно гравці Шахтаря вийшли на гру вже із думками про наступного суперника, про економію сил із зневагою до тих, з ким грають. Життя доводить, що таке не вибачається. Таке може пройти у певних випадках, але завжди настане така гра, коли тобі не вибачать. Прокотило минулого року із «Рапідом», а цього року ні.

  Далеко не перший рік я спостерігаю зростання маразму. Ця хвороба дійсно не лікується, тим більш у тих випадках, про який я напишу знизу. Є така організація людей, які об’єднуються однією ідеєю, ідеологією, світоглядом. Це можуть бути релігійні організації, спілки натуралістів, байкери… але є і секти. Секти – страшна штуковина, коли люди починають поклонятися бездумно. На прикладі пана Маліновського ми бачимо типового сектанта. І він такий далеко не один. Мені не відомо як їх там готували, чим годують… але напевно травка там дуже якісна. Минулого сезону ми насолоджувались постійним захопленням Коваленко, який там талановитіший за Шеву і майбутній володар Золотого м’яча.  Під час матчу Динамо Шахтар за Суперкубок ця ж людина фанатично і відверто підтримувала Шахтар, постійно намагаючись запустити більше отрути в гравців Динамо. І із захопленням розповідаючи про нового тренера, його супер методики… А вчора я почув про найкращого молодого центрбека світу Ордеця, грою якого у молодіжці захоплювався весь світ. Де в цей час був я – загадка. І, зрозуміло, найкращий захисник світу Ракицький – шедевр. Серхіо Рамос, Компані і Боатенг…. нервово почали курити, думаю і Хачеріді разом із Драговичем до них можуть приєднатись. Так само як і  Варан, і Маркіньос, і Стоунз, і ще з 10 центрбеків, яким 20-22 роки і які грають в різних там Баваріях, Барсах, Челсі, Атлетико, Ромах…

Любов до власного клубу – нормально. Але фанатизм і сектантство – та межа, яку переходити небезпечно. Бо після переходу втрачаєш гідність, не бачиш реалій. А особливо це відвертає, коли це коментатори телевізійні. Бо вони вчергове принизили перемогу швейцарців, назвавши себе домінантами, а їх голи невиразними і випадковими. Жодного намагання подумати, що щось було не так. Вони великі і найкращі… Самозакоханість і дурість.

  Саме тому я не можу не радіти перемозі «Янг Бойса», бо це показує, що всіх суперників треба поважати. Це наука для кожного з нас. Це наука для людей із розумом. Ті, хто вміє думати, давно це знають. Ті хто прагне зараз можуть порозумнішати і навчитись. А сектантам вже нічого не допоможе, бо вони просто божевільні.

  І, зрозуміло, головна новина дня – бомбезна нова форма. Я вражений приємно. Нарешті правильний маркетинговий хід. Українська команда буде грати у вишиванках.

  Дякую за увагу!