Що нас чекає далі?

Не варто поспішати із висновками. Тим більш, що не так багато часу вже пройшло. Та ми вже бачимо від нового тренерського штабу певні кроки. Ми вже побачили декілька матчів. І це дає змогу зробити певні висновки. Я не настільки фаховий прогнозист для того, щоб спрогнозувати результати всіх цих дій. Тому можу лише описати те, що бачу. А побачене викликає певні емоції. Можу навіть сказати, що певне здивування.

Як на мене, то Хацкевич людина більш відкрита, проста. Це відображається і на футбольному процесі. Акценти чітко розставлені. Є певний набір вимог. Якщо гравець їх виконує, то він грає. Якщо не виконує, то не грає. Дивує мене те, як він швидко вирішує питання. Як швидко знаходить команди для гравців, на яких розраховує у майбутньому, та зараз, в силу браку досвіду,  ці гравці не потрапляють до обойми. Думаю, що і гравцям простіше тренуватись із таким тренером. Бо він все відверто пояснює.

Чому команда пішла від іспанської моделі? І до якої моделі? Бо банально для іспанської моделі не має гравців. Ребров прагнув грати на тотальному контролі. Це чудово, коли в тебе є Хаві, Мессі і Ін’єста. Перший, найвдаліший сезон Реброва, по суті був витягнутий гравцями на фантастичній віддачі. Гравці дійсно були злі, голодні. Та команду вистачило на 1,5 роки. Завдяки цьому ми дотягнули до другого чемпіонства і вийшли у ЛЧ на весну. Та далі команду треба було підсилювати майстрами. Бо можливості організму мають межу. Тому то Ребров на весні і рятував ситуацію шаленою схемою. Ця тактика дала результат короткостроковий. Можливо, що давала б і далі, бо набір гравців для тієї схеми все ж у команди є. Так, головна проблема – атакуючі флангові захисники, які заточені на атаку, та нулячі у захисті. І відсутність гравця у центрі поля, це було вирішено насиченням центру Ярмоленком і Гармашем. Та проблему надійності оборони не вирішило.

Хацкевич зараз нічого не вигадує. Він банально не хоче грати в іспанку. Це по суті футбол Мороза у ю19, який суттєво відрізнявся від іспанки. І Ребров так і не зумів це перебороти в тій команді. Команда хоче грати за рахунок швидкого виходу, а не катання м’яча біля власних воріт. Це середній пас і діагоналі. І це високий пресинг. Агресія в атаці – виключна риса ю19 минулого сезону. І це те, що хоче бачити Олександр Миколайович. Саме тому йде зміна захисників флангових. Саме тому в пару до Шепелєва будуть шукати агресивного гравця у стилі Артуро Відаля. І саме тому грає Мбокані. У Мораєса шансів заграти при цій схемі менше 1 відсотка. А конголезець дуже якісно вміє зачепитись за м’яч. Бєсєдін буде поряд із ним прогресувати. Він буде мати шанси, буде грати. І цілковито може знову стати №1.

Футбол новий більш доступний тому набору гравців, що у нас є. Та це не є футболом над сучасним. Це все класика. Так, йде перебудова, адаптація. Скільки піде часу? Мені не відомо. Чи дасть новий футбол і новий набір гравців результат? По матчу майбутньому в Харкові судити не варто. А от підсумки двобою із Янг Бойз – таки буде показником. Для мене цікаво спостерігати процес відсікання новим тренером гравців, формування основи. Бо я давно не бачив такої рішучості. І дивно, що ІМС так легко відпускає гравців, так активно працює на трансферному ринку. Приємно. Хоча масштаб нових гравців далеко не видатний. Та все ж що ми можемо? Лише спостерігати і вболівати.

Дякую за увагу!