За 10 днів до...

 

До початку футбольного сезону залишається зовсім мало часу, по суті 10 днів, сподіваюсь. Динамо активно проводить матчі на зборах. І, хто б там що не казав, штампує перемоги. Гра стає чіткішою, стабільнішою. Відсутність Шапаренка безумовно легко побачити. Але попри все є результати. Достатньо впевнено можна побачити склад, із яким Динамо входить в сезон. Саме стартовий склад. Чи будуть у ньому сюрпризи? Як зміниться склад у порівнянні із осінню? І чого чекати?

Всі ми знаємо, що Луческу любить стабільний склад. Шарахатись – не в його стилі. По суті обойма з 15-16 гравців буде тягнути всю весну. Заміни можуть бути викликані травмами, дискваліфікаціями чи якимось тактичним ходом, задумкою. Це я про те, що Денис Гармаш чи Беньямін Вербіч можуть з’явитись в старті в будь-який момент. Хоча по суті вони не є гравцями старту на сьогодні за своїм статусом.

Місце на воротах залишається за Георгієм Бущаном. Тут все стабільно. Бойко не молодшає. Нещерет відновлюється від травми. Бущан точно гратиме зі старту. Інші будуть сподіватись, що їм довірять якусь гру.

Лінія оборони дійсно викликала багато питань. Відхід Миколенка. Трансферні чутки. Денис Попов тільки розпочинає своє відновлення від важкої травми. І точно раніше квітня місяця серйозну ігрову практику не отримає. Микита Бурда був непереконливим на зборах. Багато індивідуальних помилок. Він не грає на других зборах у Туреччині. Може мікротравма, а може і щось інше. Позиція Микити найслабша серед всіх претендентів в центр оборони. Основна боротьба розгортається між Сиротою і Болем. Хто з них складе пару із Забарним? Я думаю, що найбільші шанси саме у Боля. Хоча у перших матчах, у зв’язку із юнацькою лігою чемпіонів, скоріше за все гратиме Сирота. А далі нас чекатиме конкуренція між Болем, Сиротою і Денисом Поповим, коли той набере форму.

Конкуренція справа є. Але Олександр Тимчик так і залишається за спиною Томаша Кендзьори. Поляк виграє за всіма статтями на сьогодні. Зліва ж інтрига найбільша. Була повна впевненість у тому, що там гратиме Дубінчак. Багато хто хотів би бачити там Вівчаренка. Та от на сьогодні головний претендент – Караваєв. Він виграє конкурентну боротьбу на зборах. Дубінчак побореться. І шансів у нього більше, ніж у Тимчика.

Трійка в півзахисті є безальтернативною. Це давно відомо. Нових гравців досі Динамо не підписало. Тому тріо Сидорчук, Шапаренко і Буяльський і далі будуть радувати чи «радувати» вболівальників Динамо. А от у статусі найближчого резерву відбуваються зміни. Яцик і Бражко грають все більше. Правда Володимира опускають нижче в центр захисту. І, як не дивно, саме Яцик схоже може закріпитись в обоймі.

Позиція Віктора Циганкова є міцною. Він за саме за змістом став кращим гравцем міжсезоння. У кожному матчі він або забиває, або віддає гольову передачу. Цілком можливо, що він може спрогресувати, додати. Чому? Бо це перше міжсезоння, яке Віктор провів у повному тренувальному і ігровому циклах. Його єдиний конкурент Антюх не те щоб не вражає, він повністю провалює всі збори. Найслабший гравець Динамо на сьогодні.

Зліва на так само вже немає питань. Де Пена втратив місце основного гравця. Вербіч не показує нічого на фланзі. Діалло дуже яскраво проводить міжсезоння. Зараз розпочав знову тренуватись із Першою Командою. Та от грає Самба за юнацьку команду. І останні пару матчів проводить прекрасно. Набирає форму. Та от грати буде однозначно Вітіньо. Чому? Бо він на цій позиції кращий на сьогодні.

Найбільший сюрприз поки схоже може нас чекати на вістрі нападу. Основна конкуренція йде між Владиславами. Один Влад зараз вже в Сампдорії. Здавалось, що Артем Бєсєдін, який грав по 10 хвилин на попередніх зборах, буде на цих зборах більше грати саме  під основу. Але Артем схоже покине готовий грати. Тому боротьба йде між Ванатом і Кулачем. І Ванат поки виграє цю боротьбу. Більше того, він на очах додає. Його гра набирає якості.

У поточній історії, коли ситуація із другою частиною чемпіонату висить у повітрі, виникає багато моментів. І головний момент – легіонерозалежність. Таке вже було у 2014, коли бразильці відмовились повертатись в Україну. Зараз, коли більшість легіонерів наших баскетбольних команд залишили Україну, дійсно виникає багато запитань по легіонерам. У Динамо то така історія, що ті ж Вербіч і Кендзьора по суті вже наполовину українці. Чому? Бо дружини у них українки. Хоча у випадку із Вербічем – дівчина і мама його дитини. А от Де Пена, Вітіньо – можуть бути сюрпризи. Тим більше цікава історія може бути у головного конкурента. Як я зрозумів, що там вже в середині є істерика. Що показав вчорашній матч проти Маріка. Ця проблема досить важлива. Цілком реально те, що друга частина сезону пройде в українському форматі. Навіть із тренерськими штабами. Тим цікавіше це виглядає. Нам же тікати немає куди, бо для мене Україна і Київ – Батьківщина. Залишатимусь тут і боротимусь при будь-яких обставинах. Як і всі ці роки.

Дякую за Вашу увагу!