Найприємніша тиша)))

Завжди приємно бачити цю тишу. Коли після перемоги тиша, то це означає лише те, що ті, хто зазвичай злорадствують, притихли. А ті, хто радуються, просто насолоджуються перемогою. Я погоджуюсь із усіма, що Динамо повинно перемагати Волинь. Навіть ще переконливіше, ніж у цей раз. Без тих декількох помилок, що здійснили оборона. І із набагато кращою реалізацією, ніж у цей раз. Однак, це банальне прагнення до ідеалу. Зрозуміло, що у житті ідеальні матчі бувають лише декілька раз на рік, а то й на всю кар’єру. Порту також переміг. А от Маккабі вдруге програв. Що це значить? Поки що рано робити висновки. Але й думки певні є. Бо без них ніяк.

Є думки, що налаштування на наш чемпіонат вже не ті. І вболівальники не отримають вже емоцій від перемог у чемпіонаті. Якщо ж зробити спробу подумати про інші чемпіонати. Там рівень змагань значно нижчий за наш. І, наприклад, чемпіонат Ізраїлю. Його можна порівняти із нашою першою лігою, трохи сильніше, але середній рівень команд такий же, як у нашій першій лізі. Те ж саме можна сказати по більшості європейський чемпіонатів. Тоді як Динамо грало проти досить потужної команди, як для нашого чемпіонату. І особисто я перед матчем думав, що ми можемо програти. І таке могло б статися, якби на воротах стояв не СаШо. Бо Олександр врятував команду у цілому ряді епізодів.

Так, від Волині я очікував більшої агресії, більше боротьби. Динамо ж вийшло явно налаштованими. І перемогло тому, що виграло всю боротьбу, всі підбори. Матч вийшов досить якісними і показав, що Кравець перебуває у гарному стані. Вся команда зіграла гарно в атаку, та проблематично в обороні. Ця перемога коштувала багато сил. Можливо здається, що це було легко. Дійсно моментів створили достатньо. Гра була важкою. А перемогу зробила гарна гра команди. Кожен склав свою частку. Гармаш віддав передачу із ризиком отримати травму, бо під нього стелились. Ярмоленко чудово в торкання віддав на Юнеса. Юнес же гарненько качнув захист і вивів Кравця під удар. Артем виконав все майстерно і своєчасно, бо ще мить і удар накрили би. Чотири гравця взяли участь у голі. Кожен зробив величезний вклад. І якби хтось один помилився при передачі, заключному ударі, то все б могло закінчитись нічим. Я не випадково акцентую увагу, розбираю гол. Бо саме якість і послідовність дій не одного, а 4 гравців і призвела до голу, який став переможним.

Кожна перемога – шлях до золота, це психологічна впевненість гравців, це командний прогрес. Попереду багато матчів. Зараз ми будемо грати проти Оболоні. Так сталось, що я був на тому матчі, де Оболонь переграла Суми. Побачив чудовий Сумський стадіон. І деяких гравців для себе відкрив. Тепер за ними спостерігаю. Оболонь – досвідчена команда. В них немає зірок. Але гравці основи всі пограли у прем’єр лізі. Є в них і вихованці Динамо. Ребров напевно буде експериментувати. Все ж через тиждень гра у Хайфі. Гравцям треба відпочити деяким. А іншим потрібна якісна практика. Я очікую молодий український склад, підсилений досвідченими легіонерами. Ясно, що це шанс для Петровича, Морозюка, Бурди, М’якушко, Буяльского, Сидорчука, можливо Теодорчика. Мені невідомо наскільки Ребров вирішить експериментувати. Можливо, що зіграє основа. Хоча, вірогідність цього досить мала. Сподіваюсь, що буде можливість побачити молодь, Тимчика, Козака, Лук’янчука, Циганкова, Яремчука, що це не завадить отримати результат. Все ж таки з цієї стадії вже починається гра у два матчі. І у першому можна ризикнути.

Зараз ми підходимо до найважливішого матчу із Маккабі. Треба перемогти. Тому на шляху до цієї перемоги важливо все. Але, треба думати про найближчий матч. Бо загальна перемога складається із перемог на кожному наступному кроці.

Дякую за увагу!