Чемпіонат повертається. Після двох хвиль у Збірній, спочатку величезного успіху, а потім шаленого провалу, для гравців повернення у клубів – можливість переключитись. Для багатьох – шанс на реабілітацію. Такі гравці, як Буяльський, вчергове глибоко розчаровані у виклику. Вони могли спокійно тренуватись і в Києві. Тому питання психології вплине на гравців. У молодіжки ситуація простіша, там були товариські матчі. Всі отримали практику. Всі виглядали цілком конкурентно.
Трансферне вікно закрилось. Динамо підписало 1 гравця, який одразу вилетів через травму. Попереду тепер декілька тижнів пауза. У Динамо у збірні поїде багато гравців, але далеко не всі. Більше поїдуть у молодіжку, напевно. Однак обойма на цей раз залишається. Можна у спокійному режимі готуватись. Цілком доцільним було б виїхати на ці 2 тижня в Туреччину чи Іспанію і там потренуватись. Попрацювати емоційно. Спробувати перезавантажити колектив.
До закриття трансферного вікна залишилось декілька днів.
Трансфер Лучкевича говорить про те, що Динамо, при бажанні, за декілька годин
може оформити трансфер. Так, Лучеквич – далеко не топовий трансфер. Талановитий
хлопець, який мав чудові задатки, але травми знищили його кар’єру. Травми і
травматичність у футболі іноді мають ключове значення. Приклад Циганкова і
Неймара тут цілком показові. Успішні футболісти, які на сьогодні не досягли і
половини того, чого могли б при суттєво нижчій травматичності. Лучкевич –
показник таланту, який не реалізував і 10% свого таланту. Вже не реалізує. На
жаль. Динамо цим трансфером показало те, що у тиші може підписати будь-кого.
Ось так взяти і оголосити. Навіть легіонера. Бо про більшість переговорів наші
експерти можуть не знати. Тому чекаємо. Може нікого не буде. Хоча досвідчений
центрбек для Динамо – було б те, що треба. І варіанти серед вільних агентів є.
Достатньо хороші варіанти.
Матч проти ЛНЗ дасть відповідь на питання поточної ситуації в Динамо. Хочеться вірити, що матч проти Ворскли, абсолютно невиразний, де і моментів Динамо майже не створювало, не було контролю м’яча. Було таке відчуття, що гравці не знають як вирішити задачу нав’язати свою гру супернику. Всі ці історії про не таке поле – смішно. Ворскла просто виклалась на полі. Максимов переграв Шовковського.
28-ме лютого може назавжди увійти в історію як момент, коли Україна стала на шлях невідворотності. Невідворотної поразки? Невідворотної перемоги? Нічия Динамо на всьому цьому фоні є взагалі незначною. Бо мова не про футбол. Мова про існування України, існування життя. І 28-ме лютого, яке багато хто із надією очікував, як єдиному шляху до миру, став драмою. Є думки, що це була постановка, бо американська сторона не може домовитись із орками. І це була істерична постановка для того, щоб перекласти свою імпотенцію по вирішенню війни. Наразі у нас ситуація драми, паніки і шоку. Багато хто почав збирати речі і сьогодні-завтра виїде з України. На превеликий жаль.
Матч із Ворсклою відбудеться в Києві. Полтавчани запевняють, що у них із газоном все добре, але у день матчу газон може не відповідати вимогам Регламенту. Це говорить про те, що газон ще місяць не буде готовий до футболу, що обігрів не включали і там суцільне болото. Технічна поразка світила. Для Динамо це плюс. Газон в Києві готовий. Бо це найсучасніший газон, прошитий, який витримує навантаження. Хороший газон важливий для якісного футболу. Але сам футбол, навіть на рівні такої фінансово стабільної команди як Ворскла, у глибокій ямі. Якщо інфраструктура стадіону настільки запущена.
Через декілька днів стартує весняна частина чемпіонату. Більшість команд знаходяться у рівних умовах. Навіть виїхати закордон дозволили всім. У попередні роки таку можливість мали лише учасники єврокубків. У 2-х клубів у січні був досвід офіційних матчів. Це можна розглядати як плюсом, так і мінусом. Однак я не думаю, що Динамо і шахта виводили на ці дати себе на пік для єврокубків. Саме тому перші матчі покажуть різницю в готовності команд. Чи буде вона? Чи вплинули офіційні матчі на готовність команд зараз? І чи відобразиться це на результатах у квітні-травні?
СаШо зберіг склад Динамо на весну. Впевнений, що було багато бажаючих забрати гравців Динамо. Вже цієї зими Динамо могло залишитись без Бражка, Дячука, Ваната, Шапаренка, Волошина, Герерро і Попова. І це тільки те, що було в офіційних джерелах. І клуби тут далеко не прості. Не тільки Трабзонспор. Того ж Волошина хотів підписати Аякс. За Ванатом полюють ряд клубів із АПЛ і Чемпіоншипу. Продали лише Бущана. У Жори поки чудова преса. Всі від нього у захваті. Це точно призведе до підвищення інтересу до гравців Динамо в Саудівській Аравії. Склад збережений. Але де підсилення?
Ця зима для українського футболу надзвичайно активна. Давно такого не було. Ми бачимо дуже багато трансферів на вихід від двох грандів нашого футболу. І поки зовсім не бачимо трансферів на вхід. Логіка у шахти проста. Вони адаптуються себе під нову-стару стратегію розвитку. У 2022 була масова українізація складу. Наразі повертається масова легіонеризація. Зрозуміло, що із латино-американським ухилом. Українців продають. Українці з групи атаки йдуть у Трабзонспор. Турки масово скуповують українців. У Трабзоні намальовується колонія українців. Батагов, Сікан, Зубков. Зараз говорять про Назаренка. І, так кажуть, що дуже хотіли Дениса Попова. Легко зрозуміти те, що шахта незадоволена результатами в чемпіонаті і єврокубках. Саме тому склад будуть оновлювати новими легіонерами. Динамо ж просто очистило склад від Андрієвського і Шепелєва. І продало Бущана у престижний чемпіонат на хорошу зп. Тим самим шанси отримають молодші воротарі. Тепер на виході Бражко. Це вже інша історія.
Всі цієї зими очікували підсилення для Динамо. Поки підсилення відсутні. Хоча, одужання Ярмоленка, якщо він набере оберти, то це великий плюс. При раціональному використанні Андрія ми отримаємо гравця, який вміє робити різницю. Це було у Ярмоли завжди. Може немає швидкостей минулих. Але габарити, техніка, футбольний інтелект – залишається назавжди. Погоджуюсь із тим, що наразі мало хто сприймає всерйоз Романа Саленка і Матвія Пономаренка. Багато хто скаже, що до втрат Андрієвського і Шепелєва, які все ж свій рівень не втрачали. Досвідчені футболісти, які завжди могли вийти і підтримати темп у будь-якому матчі чемпіонату. На їх місце прийшли Михайленко, Піхальонок і Рубчинський. Це і є еволюція.
