Ви знаєте, Ігор Михайлович, я Вас дуже поважаю. Поважаю
те, що Ви в сьогоднішніх умовах тримаєте Динамо на плаву. Я знаю, що це складна
і кропітка робота, що це величезний фінансовий тягар. Я поважаю Вашу працю. Бо
знаю, що Ви віддаєте всього себе Динамо. Для Вас Динамо – не якийсь там бізнес
проект. Це любов всього життя. Кожен клуб мріє мати президента, який би жив
командою. У гравців є все, у тренерів є все. Прекрасні умови для тренувань,
відновлення. Знаєте, що багато людей розчаровані. Нам хочеться бачити Динамо
таким, яким воно було 20-40 років тому. Це була одна з найсильніших команд
Європи. Ми грали на рівних із найкращими командами світу. У нас були
фантастичні гравці. Ми живемо спогадами про славетне минуле, хоча і зараз маємо
сильну команду. Та ця команда вже не та. Не ті результати. Не та гра. Не ті
гравці. І президент, на думку багатьох, не той. І претензія не до фінансової
складової, а до менеджменту.
Менеджмент на сьогодні – величезна справа. Тут так багато
складових. Від форми, яку всі хочуть бачити за дизайном найкращою у світі. До власного
телеканалу. Розкрутка бренду команди, реклама, анонси майбутніх матчів.
Елементарна наявність можливості придбати форму команди за адекватні гроші у
розгалуженій мережі магазинів. Робота із людьми, щоб вони знову прийшли на
стадіон. Вміння якісно купувати гравців, розкручувати їх і продавати.
Тренерський штаб, дитяча академія. Багато різних моментів викликає великі
запитання. Можна взяти з нещодавнього травму Бущана. Це стосується медичного корпусу. Гравець мав проблеми,
жалівся на них, а медична група не змогла встановити причину. В результаті
гравець втратив декілька тижнів. Бо причина була встановлена запізно.
Відповідно і лікування не було надано своєчасно. Менеджмент. Великі проблеми із
більшістю аспектів менеджменту. Найбільше незадоволення викликає кумівство в
Динамо. Всі посади займають свої. Не за професійними якостями. А саме за
приналежністю до родини.