Про зміну стратегії розвитку!

Взагалі я не хочу казати про матч Динамо проти шахти. Всі все побачили вчора. Відверто обидві команди не вразили. Та все ж ми розглядаємо все крізь призму гри Динамо. І тут можна сказати сміло, що ми не побачили агресії, не побачили гри на максимумі. Ми не побачили палаючих очей. І не було надриву. Гравці бились, але це все силовий футбол. Обидві команди грали без ризиків. Лише декілька разів у другому таймі гра розкрилась. Був порив. Він тривав хвилин 10 максимум за всю гру. А потім знову жорстка гра у відборі, позиційні атаки. Нічийна гра, яку багато хто охрестив ніякою. Може дійсно так.

Динамо шахта. Більше молоді - більше емоцій!

Мені добре відомо, що в сьогоднішнє Динамо вже ніхто не вірить. Не вірять у командні можливості. Не вірять у те, що ще є шанси зачепитись за золоті нагороди. Багато хто скаже, що треба б срібло вберегти. Чергова пауза на 2 тижні в нашому футболі затягнулась. Ми побачили товариський матч із Ворсклою. І там виблискували Попов, Цитаішвілі і дуже якісно зіграв де Пена. Принаймні якісно забив. На сьогодні вже немає критичної проблеми із складом. Більшість гравців одужали і відбули дискваліфікації. Так чи є шанси?

Не про футбол!

Ми увійшли в той тиждень, який багато чого вирішить у майбутньому багатьох з нас. Драматизму і так вистачає. Напевно ще ніколи не було такої напруги. Більшість моїх знайомих, які все життя аполітичні, взагалі не можуть знайти спокою. Це масовий рівень стресу. З чим він пов’язаний? Із відчуттям небезпеки. Внутрішньо є щось в середині, що може змінитись все кардинально. І змінитись у гірший бік. Не тільки для громадян, а і для всієї України. Ми або на порозі великого шухеру, або на порозі великих змін на краще. Це таке відчуття. Безумовно, багато хто не погодиться. Життя плинне, все тече, все спокійно. Війна десь далеко. Та що може змінитись і чому є таке відчуття небезпеки в середині багатьох?

Трансферні поневіряння))

Розумні люди завжди вчяться. І ніколи не повторюють тих помилок, які вже зробили, на яких набили шишки. Ми вже про це говорили. Я згадую задоволене обличчя Хацкевича на презентації Че Че. Хоча він не зовсім вірний приклад. І все ж. Тоді ми писали, що гравець розкрився у дорослому віці, а до того грав на любительському рівні. Що це людина, яка не грає у силовий футбол. Суперечливий трансфер гравця, який за кар’єру провів один яскравий сезон, був визнаний багатьма відкриттям чемпіонату. А у опитування на кращого гравця посів друге місце за Дуду. Теж для нас добре відомим гравцем. Чи бачили очі що беруть? Нагадаю, що на момент підписання Че Че вже 2 місяці був без практики, з квітня місяця втративши місце у старті Палмейраса. Склалось враження, що нам збувають такого гравця, який клубу не потрібен.

Битва №1 цієї весни!

Нам дуже часто говорять про те, що наш чемпіонат нудний. Тоді як подивіться чемпіонати Бельгії і Голландії. От де футбол і видовищний, і швидкісний. Команди забивають багато голів, грають у відкритий футбол і бувають справжні трилери. Правда можна згадати, що в минулому сезоні першого жовтня 2017 Динамо і Зоря видали надзвичайно крутий матч, який завершився із рахунком 4:4 і мав надзвичайно видовищний сюжет. Так сталось і цього разу. Сюжет надзвичайно непередбачливий. Саме у той момент, коли після видалення Кадара рахунок став 0:2, всередині було величезне бажання завершити цей мазохізм і вимкнути ТВ. Але внутрішній голос, да і таке буває, зупинив. Чи було передчуття? Ні. Надії також не було. Просто вирішив додивитися цю ганьбу. І всі ті, хто також знайшов у собі сили, отримали надзвичайні емоції. Шкода, що із Челсі так не сталось. А тут гравці полетіли.