пятница, 24 февраля 2017 г.

Насичений тиждень футболом і емоціями!

  Такий насичений подіями тиждень. Про кожну подію можна писати окремо. Та я все ж таки напишу разом. Все розпочалось у вівторок з матча в Амстердамі. Повне розчарування – головна емоція. Можна було очікувати поразки від Аяксу, все ж таки команди знаходяться у різному ігровому тонусі. Та не поразки без емоцій. Бо ж не можна було очікувати те, що ю19 здасть гру без бою. Однак, вийшло так, що юнацька команда Динамо програла безвольно, без жодної емоції, без надриву, без боротьби. Чи то був такий сильний суперник? Безумовно не слабкий. Та це однозначно було слабке Динамо. Причини? Команду розпіарили. Зазвичай ми не знаємо більшість гравців ю21, а тут вся команда ю19 була під мікроскопом. Ми бачили всі збори, їх показували майже як першу команду. Десятки репортажів, інтерв’ю і все це під смішок. Вони вже про фінал думали, про Реал. Склалось враження, що ще не здобувши у футболі нічого ці хлопці відчули себе світовими зірками. І тому ця поразка – добре. Чи опустить вона їх на землю? Сподіваюсь, бо інакше ми втратимо плеяду талановитих гравців.

четверг, 9 февраля 2017 г.

Прощавай, Кузнєчик!

  Ми живемо в такий час, що нас дуже важко чимось здивувати зараз. Якими б людяними ми не були, та кожного дня ми чуємо рядки цифр. А за цифрами загиблих і поранених стоять живі люди. Вчора ми відсвяткували загибель бандюка Гіві. Та з достовірних джерел стало відомо, що було підірвано два урали у бойовиків, загинуло 28 чоловік. А ввечері ми дізнались, що загинув ще один донецький хлопець, який близький і Шахтарю, і Динамо. Загинув Віктор Чанов. Це людина епоха для Динамо. 9 років в Динамо як гравець і рік як тренер першої команди. Загинув ще досить молодим… Царства Небесного Вам, Вікторе Вікторовичу!

среда, 1 февраля 2017 г.

Невідомий Пантіч, але такий мутний трансфер...

  Думки є різні. І все це виглядає досить дивно. Сьогоднішній футбол – бізнес. Тому сам по собі перехід Олександра Пантіча в Динамо виглядає дивно. Чому так? Ні, справа не у гравці. Справа у тому, як це все відбулось. Давайте подумаєм. От у Віляреала є гравець, якому тільки 24 роки. За 3 роки в Іспанії у серба понад 70 матчів в Іспанії. І дві попередні оренди були вдалими, бо Олександр грав і грав досить якісно і стабільно. Оренда із Алавесом розрахована до літа. І далеко не факт, що Алавесу гравець не був потрібен. Зараз багато хто пише про те, що він там не закріпився. Та чи так це? Так, останні пів року були не надто вдалими, бо була травма. Саме через це гравець тільки у грудні почав грати і за місяць зіграв 6 матчів. І поступово гравець набирав форму. І от дивина. Віл’яреал різко розриває договір оренди, який приносив певну суму грошей кожного місяця і дає гравцю вільний контракт. Безглуздо? Замість того, щоб заробити на гравці до літа, а там ще рік контракту і можна продати, можна ще на рік в оренду здати. А тут такі дії. За один день гравець повертається з оренди, із ним розривають договір і він переходить в Динамо безкоштовно. Дивно, дуже все це дивно.

четверг, 19 января 2017 г.

Спокій і тільки спокій))

  Скажу чесно, що вже не перший день спостерігаю за тим, як легко люди ведуться на неперевірену інформацію. Навіщо вивчати джерела. Достатньо написати, що по інформації ну з дуже авторитетного джерела вася пупкін відмовився від продовження контракту із оболонським виноградарем через те, що йому запропонували лише два мішки сімок. І всі одразу починають розповідати про те, як погано поступив вася, бо ж два мішка сімок – розкіш у наш час, чи що треба було запропонувати йому 3 мішки сімок, бо сєня булкін отримує ж 3 і нічого. Та жодна людина так і не знає де ж та правда зарита. Бо інше авторитетне джерело хоч і сказало, що свічку не тримало, та ніби то за його інформацією васі давали 2,5 мішки і ще бонуси у вигляді 3 відер халви.  Ну як тут залишитись у спокої. Зі свого боку я завжди кажу те, що не варто довіряти «авторитетним» джерелам. Бо справжню істину вони не знають. Є лише факти. Макаренко, який є вихованцем Динамо, залишає команду. А чому? Не задовільнила зарплатня? Чи банально керівництво Динамо банально вирішило дати гравцю, якого відновило після важкої травми, шукати собі інші варіанти розвитку кар’єри з тієї причини, що команда потребує оновлення.

среда, 11 января 2017 г.

Чи варто турбуватись?

Польський Лех підписав Костевича. Цілком можливо, що для нас ця подія нічого не означатиме. Та безумовно для Леха ця подія не минеться безслідно. Чи минеться вона помітно для Динамо? Зрозуміло, що на тому трансферному голоді, на якому вже рік тримає нас Динамо хоч якась можливість обсудити можливі трансфери – позитивна подія. Тому напевно настав час поговорити про Тамаша Кадара.


четверг, 29 декабря 2016 г.

Підсумки року і надія на рік наступний!

  Хочу привітати всіх із наступаючими святами! І побажати мирного неба над головою, здоров’я, достатку і побільше позитивних емоцій! Саме позитив так важливий зараз всім нам. І справа далеко не тільки у футболі. Побільше позитиву у всіх сферах життя. Важливо бути оптимістом і бачити світло навіть тоді, коли все погано. Я б хотів багато написати про всі сфери життя. Та все ж таки буду говорити про Динамо.

вторник, 27 декабря 2016 г.

Про "Вічливих" зомбі-"визволителей"...

  Я давно вже не писав. Тем хоч і багато, та іноді варто взяти паузу. Та всі ці події останніх днів змушують мене написати декілька слів. Це просто важливо для мене. І я не збираюсь бути диктатором, абсолютом. Проста людина має право на власну думку. А так як я є не людиною публічною, відомою, то маю право на свободу власної думки, бо я не обмежений дипломатичними і політичними рамками. Знову соц. Мережі бурлять від жарких лобових зіткнень громадян України і Московії. Нас, українців, знову називають бандерівцями, які їдять дітей. Ми знову кровожери і начеб то святкуємо загибель 92-х людей. Дуже легко от так взяти і розділити людей однією лінією. Та насправді все набагато складніше. І двох однакових думок не існує.

вторник, 13 декабря 2016 г.

Настала черга важливих рішень!

  Що краще? Виграти і вчергове заплямувати себе? Чи програти, але по чоловічому твердо, без театральної гри. Якщо допустив помилки, то їх сміливо визнаєш. Якщо програєш, то так, щоб всі побачили, що ти зробив все, аби досягти результату. Ми вчора дійсно програли. Програли через величезну кількість причин. Тут же ш не тільки вилучення Мораєса, а ще й невдала гра Хачеріді у двох епізодах, ще й певний нефа. Та щастить сильнішим. В тому числі і театрально, бо футбол – шоу. А гравці – артисти.  Так, все це телячі ніжності. Всім давно відомо, що у кожного свої методи досягнення результатів. І є багато команд, гравців, які не гребують нічим для досягнення результатів. Це задача тренера і гравців: гарно підготуватись до такої моментів і не дати себе спровокувати. Мораєс підвів команду. І він мужньо визнав свою помилку, публічно вибачився перед партнерами і суперником. Це чоловічий вчинок. Тоді як Пятов і не думає вибачатись перед Гармашем за удар коліном в спину, Фред не подумає вибачитись за розрив ахіллу Буяльскому, а компанія акторів навіть не задумається над тим, що варто бути чоловіками. Кожен обирає свій шлях.

среда, 7 декабря 2016 г.

Варто насолодитись миттю

Зараз є декілька актуальних тем. Вчора була така чудова перемога. І ми вже декілька днів спостерігаємо як шахта веде наступальну, анти динамівську агресивну компанію. Точніше ця компанія триває вже десятиріччя, та вона завжди загострюється напередодні матчів. Але в останні дні все це набуває апогею. Маразм досягає свого найвищого рівня. І маразм виходить від людини, яка сама є головним корупціонером і злочинцем в Україні. Ому особисто я вважаю тролінг від гравців найкращою відповіддю, бо гумор – найкраща відповідь злобі. А про вчорашню гру таки варто сказати декілька слів.

понедельник, 5 декабря 2016 г.

Звільните місце голодним!

Особливі емоції завжди потрібні. Позитивні емоції від перемоги, від надії. Зараз більшості людей потрібна надія. Бо життя не покращується. Кожен шукає собі віддушину. Важливо мати можливість знайти надію, знайти позитивні емоції. Цього сезону Динамо зробило дуже багато для того, щоб люди втратили надію, втратили віру і позитив. І останній матч в Полтаві в чергове підтвердив те, що тренер не має бажання вчитись на власних помилках. Хоча, цілком можливо те, що він елементарно не визнає власних помилок. Бо я не можу зрозуміти знову логіку. Читаю коментарі Сергія Станіславовича завжди уважно, бо сподіваюсь почерпнути там якусь важливу інформацію. І дійсно не так давно він в чергове сказав ті самі магічні слова про те, що в команді є певна кількість гравців як втратили мотивацію. І далі уточнює, що не можна сказати, що зовсім не має мотивації. Є втрата голоду. Тобто того, що давало змогу у минулі сезони виривати матчі, здобувати важкі перемоги. Це вміння грати на над зусиллях. Для цього треба бути зарядженим і  якщо не має майстерності, то компенсувати це емоційною складовою.