Тримаймося разом, єдиними у своїх прагненнях до перемоги, і все буде добре

 

Рік 2022 завершується. Він був надзвичайним. Рік тому, коли всі зустрічали зі світлом, у спокої, без повітряних тривог і у своїх оселях, мало хто уявляв те, яким буде 2022 рік. За цей рік ми пережили так багато стресів, болі, горя. І на цьому фоні багато надії, перемог і радощів від втрат ворога. Багато хто покинув дім, переїхав закордон чи у Західну Україну. Багато родин змушено розстались. Більшість з нас втратила знайомих, рідних, близьких, які захищали Україну під час війни. Багато хто втратив будинки, квартири, все те, що наживав все життя. Втратили через війну. Виміряти горе і трагедію 2022 року неможливо. Та ми все це пережили. Наші ЗСУ повернули тисячі кілометрів територій. Сотні населених пунктів повернулись після окупації. Всі ми знаємо тепер про війну. Вона торкнулась кожного. Однак, ми знаємо, що ми вистояли. І що у нас є багато друзів. Що з нами весь Цивілізований Світ. І не просто на словах. Нам допомагають як зброєю, так і генераторами. Багато людей живуть в різних країнах і отримують там допомогу від місцевих людей, від держав-друзів. Ми знаємо, що з кожним днем Україна стає сильнішою, стійкішою, краще підготовленою. А ворог стає слабшим. Слабшим як військово, так і економічно. Ми прожили страшний рік.

Дякую ППО! ! !

 

Сьогодні і кожного дня треба дякувати ЗСУ за те, що ми живі. Всі Сили ППО України, які навчились збивати вже 90% цілей. І з кожним днем наше ППО стає сильнішим. Ми очікуємо нові системи, які зроблять захист щільнішим, ефективнішим. Безумовно всі ми хочемо бачити 100% успішності. Так, щоб наша цивільні інфраструктура відновлювалась. І ми жили без відключень. Але навіть зараз, в такі часи, коли бувають відключення по 7 годин, а у багатьох значно більше, є спокій, бо знаєш, що все буде відновлено. І що ворог стає з кожним днем слабшим. Ми стаємо тільки сильніше. Навіть удари по енергетичній інфраструктурі призводять до ефекту, який передбачити було важко. Наша стара централізована система, яку будували 60-ть років тому, зараз отримає нове, сучасне обладнання. І не в якихось одиничних виробах. Вся система буде повністю оновлена до найкращих сучасних зразків децентралізації, автономії. Все, що роблять орки, все до чого вони прагнуть приводе до протилежного результату. Ми тепер воюємо із масовим використанням найсучаснішої військової техніки. І процес оновлення парку озброєнь набирає обертів. Те ж саме стосується системи ППО. Тепер це буде стосуватись і енергетичної системи. Навіть на рівні кафе і магазинів, які вже закупили генератори, до великих енергетичних мереж. Ми стрімко прямуємо в ЄС, НАТО і до Перемоги над довічним ворогом.

братва українського футболу...

 

Сьогодні буду писати про футбол і не зовсім. Важливою складовою сучасності в Україні є боротьба із корупцією. Ми всі знаємо, що у нас це присутнє на всіх рівнях. Кожен зіштовхується у своєму житті із різними проявами. Навіть в армії, особливо під час війни, навіть під час війни, знаходяться ділки, які роблять собі капітал. Багато людей вже затримані на моментах, коли гуманітарка опинялась на поличках магазинів, а не у тих, до кого вона прямувала. Найбільшого розголосу набула історія із броніками, які продавав у себе епіцентр. Хоча якщо пройтись по ринкам, то там зараз легко побачити людей, які продають цукор, консерви, борошно і іншу продукцію, яка завезена гуманітарною підтримкою України. Корупція – завжди величезна біда. Під час війни з корупцію в ЗСУ треба радикально боротись.

Кожен день чекаю на ПЕРЕМОГУ

 

Розпочався ЧС з футболу. Прекрасна подія. Хотілося б радіти і насолоджуватись разом з усім вільним світом. Та для нас зараз головні перемоги і радощі не на футбольних полях. Кожен день починається і закінчується стрічкою новин в усіх соціальних мережах, зі сподівань отримати гарні новини від друзів, які воюють. Завжди чекаю на повідомлення про те, що живі і здорові. Тут багато особливих емоцій, віри, сподівань. Всі ми тепер військові експерти. Точно більші, ніж футбольні. Сьогодні отримали від Франції 2 батареї ППО Crotale, 2 системи MLRS. Безумовно головні очікування зараз - FSAF SAMP/T. Бо це є ППО далеко радіусу дії, яке збиває балістичні ракети. Такого ППО ми поки не маємо. Дуже треба.

Херсон - Україна!!!

 

Крим, Донецьк, Луганськ –також Україна. Вірю в ЗСУ. Ми чекаємо на жести доброї волі від всіх цих регіонів, від кожного міста окупованих регіонів України. Не потрібна ейфорія. Але радіти звільненню Снігурівки, Киселівки, Бобрового Кута треба обов’язково. Ми чекаємо на повернення всіх додому у Вільну Україну.

Зберігаємо спокій і оптимізм

 

Можна говорити про багато різних тем. Зараз у багатьох площинах ми стоїмо перед важливими подіями. І це стосується далеко не тільки футболу. Для багатьох з нас мова йде про перспективи ближні і дальні. Багато різних невідомих. Та от зараз Київ чітко перейшов на режим економії споживання електроенергії. Увечері виключені всі ліхтарі. Ідеш по вулиці, де одна половина будинків у суцільній темряві, а інша світиться. І так регулярно ,у багатьох стабільні відключення один, два рази на день по чотири-п’ять годин. Безумовно це величезний дискомфорт. Та всі знають через шо таке відбувається. Наш сусід, країна терорист, знищує критичну інфраструктуру. Вони дуже хочуть, щоб ми всі змерзли, залишились без світла, без води. Розумні люди підготувались. Купили зарядки, генератори, газові міні-плитки. Це все дорого і далеко не кожен зможе собі дозволити такі витрати. Але готуватись треба. Різні консерви, тримати запас води, пауербанки, світлодіодні лампи, які можуть працювати від заряду, різні лампочки, налобники на батарейках. Можна купити багато різних речей для виживання в критичних умовах. Ще місяць тому багато хто ставився до вірогідності такої ситуації як щось вигадане. Зараз вже чітко зрозуміло те, що ягідки попереду. Але ми все одно виграємо. Бо у нас немає іншого виходу. Краще одну зиму прожити із відключеннями світла, ніж все життя жити у рабстві.

Готуйтесь до зими зараз, якщо не підготувались заздалегідь...

 

Викликати паніку – основна задача ворога. Це основна задача від початку другої стадії війни у лютому. Залякати, змусити людей просити домовлятись про ми на будь-яких умовах. Такі люди дійсно є. Є певна кількість байдужих людей, яким немає значення країна, гроші, перспективи. Вони хочуть жити і далі у своїй квартирі, отримувати пенсію чи заробітню плату, тихо доживати свій вік. Їм головне – щоб не стріляли. Високі ідеї державності – не про них. Тому всі ці ракетні обстріли – намагання залякати, щоб люди молили про те, щоб не стріляли, було світло в хаті. Але українська нація ніколи такою не була. У цьому наша сутність. Чим більше нас залякують, тим більше наш рівень супротиву. Нас не поставити на коліна. Не зламати.

Треба завжди вірити в перемоги і вони будуть...

 

Вирішив написати зараз, прямо перед матчем. Початок жовтня знову є надзвичайно ударним від ЗСУ. Як написав у себе Шурік, що зараз хоча і з такого сумного приводу, але з’явилась можливість вивчити географію України. Дізнатись скільки цікавих міст і сіл є. Зараз багато хто відкрив для себе Давидів Брід, Богуславку, Греківку і Терни. Десятки звільнених сіл і міст за декілька днів. І звільнення триває. ГенШтаб просить не розміщувати відео і фото сіл і міст, які щойно звільненні, бо треба закріпитись. Все це на фоні позитивної інформації про 22 HIMARS, дуже цікавих боєприпасів до них, інших поставок. Далеко не тільки офіційних. Бо приходить дуже багато важкої зброї. Україна йде вперед. Важко. Але ЗСУ – надзвичайна сила. І, нажаль, сумні новини з Запоріжжя, Білої Церкви і інших міст України, які обстрілюються ракетами і іранськими дронами. Та перемога буде за нами.

Найважливіше попереду!!!

 

Такі емоційні ці дні. Так багато різних подій. ЗСУ продовжує дивувати, радувати, обнадіювати. Кожного дня вже багато тижнів звільняються території. Лиман, Золота Балка, Діброва, Куп’янськ-Вузловий. Це міста Донецької, Херсонської. Луганської і Харківських областей. І все це на фоні орківських істерик, мобілізації, референдумів і бряцань ядерною зброєю. Безумовно це говорить про те, що бліда моль ще не нажерлась крові. І кине тепер сотні тисяч людей на те, щоб крові стало ще більше. Сумно це. Та ми і так знаємо, що виходу у нас немає. Ми на своїй Землі!

Це і є найважливішим сьогодні!!!

   Футбол, поразка від Шотландії... Це все дрібниці. Україна повернула Героїв!!! Видатних воїнів!!! Всіх повернули!!!

Такий собі символізм...

 

Біля 9 тис квадратних кілометрів власної Землі за останній тиждень звільнила Україна. З кожною хвилиною наші просуваються і звільняють нові села і містечка. Ніхто не може точно спрогнозувати те, де саме буде зроблений наступний удар. Але зараз чекаємо на звільнення Великої Олександрівки, Снігурівки, Осколу, Лиману, Кремінної, Рубіжного, Лисичанська і Сєверодонецька. А може і Херсону. Тут важко спрогнозувати. Але можна сказати точно, що наші воїни мають сили. Треба всіх підтримувати. Не забувайте про це. Бо спорті, і футбол у тому числі, можливі лише завдяки боєздатності ЗСУ.

Побільше всім нам хороших новин!

 

Високопілля, Озерне, Балаклія, Довгеньке, Снігурівка, Архангельське… Багато різних міст, за які йде боротьба. Частина вже звільнена, частина може бути звільнена з дня на день. На черзі за ними стоять інші міста і села. Симферопіль, Херсон, Мелітополь, Донецьк, Луганськ, Ізюм, Куп’янськ, Маріуполь… Всі будуть повернуті Україні. Зараз розганяється багато зрад. В основному це пов’язано із тим, що армія у нас стара, що немає там ніякої організації. Багато хлопців, які ніколи не були військовими, які пішли за покликом серця, не витримують. Чому? Війна це страшно. Рутина маленьких людей, які сидять в окопах. Тоді як все вирішує артилерія. Ще й те, що одяг, їжа, транспорт, оптика, дрони і багато іншого тримається на волонтерах, або військові самі собі купують. Цілком можливо, що така хвиля негативу необхідна. Люди в багатьох містах, у тому ж Києві, вже давно відійшли від військових дій і морально перелаштувались на мирне життя. Нічні клуби вже працюють. Корки на дорогах. Всі ті, хто був у Києві в кінці лютого – березні можуть порівняти. Люди стали менше донатити. А армія у нас величезна. Попереду холодна осінь і зима. Треба і далі знаходити в собі мотивацію допомагати армію. І, тут це справа особиста, проходити курси по стрільбі, по наданню першої допомоги. Це є, це доступно. Є час підготуватись до зими. Вона може бути доволі важкою. Тому треба годувати свою добровільно армію, щоб не годувати в кайданах чужу.

Проблеми Динамо - відсутність головних, системних компонентів, у структурній побудові гри.

 

Зараз такі дні, що краще мовчати, ніж гучно кричати. Важливо набратись терпіння. І помолитись за наші ЗСУ, щоб не було втрат, щоб всі залишились живими, а ворог побіг і масово здавався у полон. Треба помолитись!!!

 

Пошуки оптимізму.

 

Останні тижні проходять під суцільне паління в Криму. Крим дійсно останніми тижнями відчуває на собі те ж, що відчувають всі мешканці іншої України. Повітряні тривоги кожного дня, багато бавовни. Система ППО Криму показала себе вкрай слабко. По суті зараз атаки йдуть лише безпілотниками. Навіть не стільки атака, скільки розвідка. Там, де дійсно були атаки – райони Джанкоя і Сак. Там був надзвичайно дієвий ефект. Чим атакували – загадка. Точно не безпілотниками. Багато версій від Грім 2 до ATACMS. Можливо з часом ми дізнаємось правду. Сам факт, що паління в районах Сак і Джанкою було дуже потужним і ефективним. Ворог знає, що повторення може бути будь-де, будь-коли. Можливо, що саме зараз. ППО не здатне зупинити паління. Мости Херсонської області так само про це говорять, навіть сьогодні.

Переспективи Динамо

 

Спробую написати блог. Для мене ця тема давно назрівала. Попри війну і всю емоційну напруженість. Все ж дійсно війна перейшла в затяжну стадію, коли одні вже не можуть ніде сильно наступати, а ЗСУ продовжує перемелювати ворогів і накопичувати сили для звільнення територій. На щастя смертність серед наших героїв дійсно суттєво пішла на спад. Хоча втрати і далі великі. Кожне життя безцінне. З іншого боку ефективність реактивної артилерії вражає. І чітко можна побачити всі перспективи. З іншого боку я вперше за довгий час відчув дуже сильні футбольні емоції під час матча відповіді у Стамбулі. Такий прилив адреналіну. Тим більше, що була можливість дивитись матч на Сході України, де війна і далі відчувається кожного дня. Серед людей, які заслуговують величезної поваги. Тому дійсно хочу поговорити на тему перспективи сезону.

Про те, що є зараз важливим!!!

Я спостерігаю, що на багатьох ресурсах спортивне життя і блогерство набирає обороти. Безумовно надзвичайна важлива істина, що не треба дати війні засмоктати себе. Що треба жити мирним життям там, де є мирне життя. Тому і є історія, що чемпіонат необхідно відновити і проводити. Ідуть міжсезонні збори. Клуби навіть підписують легіонерів. Правда Динамо і шахта працевлаштовує всі свої легіонерські активи. Можна було б поговорити на багато важливих тем. Яка основна тема? Що буде з нашим футболом взагалі. Яка перспектива клубів у єврокубках. Яка перспектива Динамо? У шахти там все ясно. Їх чекає група ЛЧ. І склад по суті буде із власних вихованців різного віку, досвіду і майстерності. Та я б сказав так, що зараз головне питання не про футбол. Чи буде взагалі Україна?

Все буде УКРАЇНА!!!

 

Більше місяця тому, за 1,5 доби до початку війни в Україні, я написав свій останній блог. Весь цей час я не писав. Чому? Бо головна задача на сьогодні – виграти цю війну. Чому? Бо мова йде про існування не тільки України, як суверенної держави, а і кожного з нас. Вчорашні кадри із Бучі, та й історія Маріуполя, Чернігова, Харкова, Рубіжного, Волновахи, Тростянця і інших міст і сіл України. Добре відома історія Броварського району Києва. Про що ці історії говорять? Ніхто не прийшов когось звільняти. Це війна на знищення українців. Війна на знищення кожного з нас. Там, де стане нога орка, там буде смерть. Це будуть килимові бомбардування, знищення всієї інфраструктури, тортури і насилування жінок, дітей, чоловіків. Всіх без розбору. Кожен з нас повинен зробити все, що від нього залежить, щоб перемогти.

Контрпресинг - основна ударна сила Динамо?

 

Збори нарешті завершені і здавалось би, що скоро почнеться чемпіонат. Нас буде зігрівати емоційно перемоги Динамо. Та от зараз все розвертається в інший бік. Виникає логічне питання про старт весняної частини сезону взагалі. Сьогодні головне питання – чи відновиться чемпіонат? Якщо відновиться, то це буде Україна? Чи це буде виключно Західна Україна? Чи це буде виключно Київ? Чи це буде взагалі не Україна, а умовна Польща чи Туреччина? Я б не виключав таку історію, що друга частина сезону повністю пройде за межами України. Чому? Це точно дасть можливість зберегти легіонерів. Зараз же історія така, що всі легіонери сидять на валізах. Про українських гравців казати цього не буду. Але я не здивуюсь, що багато хто з них так само готовий до виїзду за межі України. Головне питання на сьогодні – мирне небо України.

Ігор Гомес. Реально чи ні? І чи є в такому гравці потреба?

 

Вже чітко видно те, що Динамо входить у сезон в гарному фізичному стані. Чітко видно орієнтири команди, яка готова давати результати. Але про це вже багато написано. Як і про те, що, нажаль, рівень конкуренції в Команді доволі низький. Присутня величезна прірва між однією групою, основною, і другою, резервістами. Вчора у матчі із латишами було чітко помітно наскільки проблемною стала відсутність Миколи Шапаренка на цих зборах. Так, він відійшов від корони, і вже тренується без обмежень. Хвороба пройшла менше ніж за тиждень. І, як я зрозумів, без втрат кондицій. Так само вчора була помітна різниця у рівні Динамо із Вітіньо, і без нього. На сьогодні можна впевнено казати, що основна обойма конкурентна і дієздатна. Резерв сильно обмежений. І от тут виникла новина про інтерес Динамо до Ігоря Гомеса. Новина підтверджена авторитетними джерелами. Це говорить про те, що переговори дійсно мають місце. Хочеться обговорити фігуру самого гравця і вірогідність його підписання.

За 10 днів до...

 

До початку футбольного сезону залишається зовсім мало часу, по суті 10 днів, сподіваюсь. Динамо активно проводить матчі на зборах. І, хто б там що не казав, штампує перемоги. Гра стає чіткішою, стабільнішою. Відсутність Шапаренка безумовно легко побачити. Але попри все є результати. Достатньо впевнено можна побачити склад, із яким Динамо входить в сезон. Саме стартовий склад. Чи будуть у ньому сюрпризи? Як зміниться склад у порівнянні із осінню? І чого чекати?

Динамо Депортиво. Емоційниа феєрія!!!

 

Футбол – емоції. Напевно вчора, багато хто з нас мав можливість відчути це знову. Пропустити радість крізь серце. Емоційний вибух. Щось схоже було влітку, коли Збірна України зуміла у важкому матчі зламати його хід і дотиснути шведів. У тому матчі було так багато подій. І травма Бєсєдіна, і гол на останніх секундах доданих 30 хвилин. Щось схоже було і вчора. Тільки ці емоції подарували гравці юнацької команди Динамо.

Покажи мені твій півзахист, і я скажу яка у тебе команда!

 

Я думаю, що іноді забагато думаю. В період міжсезоння насправді не так і багато тем, для творчості. Тим більше в таку зиму, як зараз. Хоча йдуть товариські матчі, активно рекламується помпезний готель в Ларі, де Динамо проведе всі збори. Товариські матчі вже залишили свій слід. Динамо дуже активно попрацювало на трансферному ринку. Дуже багато гравців працевлаштувались. Але дійсно залишилось багато запитань. Бо є ряд позицій, де конкуренція зависока. Хоча ККД від гравців не завжди високий. Є ж позиції, на яких конкуренції немає взагалі. Вона навіть теоретично не проглядається. І тому саме це особисто для мене є найскладнішим питанням перед початком сезону.

Динамо Чукарічкі. Розбір помилок і досягнень.

 

Товариські матчі не є показовими з точки зору результатів. Грає велика група гравців. Є молодь, яка тільки починає награватись в обоймі. Всі грають під навантаженнями, тому швидкості ще тримати важко весь час. Однак матч із Чукарічками є показовим. Бо ж грали 2 склади. І результати у цих складів абсолютно протилежні. Не тільки результати, а і зміст гри. Індивідуальні рішення – не залежить від фізичного стану. Бо рішення – рівень футбольного інтелекту. Помиляються всі. Та ціна помилки завжди різна. Хочеться проаналізувати гру Динамо у двох таймах. Бо ж всі це бачили. Всі можуть зробити висновки.

Володимир Бражко - ще один вихованець в обоймі!

 

Динамо поїхало на збори у Туреччину. Знову режим закритості. Відомі наче клуби, із якими будуть спаринги. Та от поки відомо точно лише те, що в 17-00 31.01.22 товариський матч із Лудогорцем. Я впевнений, що це позиція Луческу. У більшості сучасних команд тренери регулярно виходять на спілкування із журналістами. Відповідають на всі складні питання. У нас же ми лише по факту дізнаємось, що пішли Лєднєв, Супряга і Рамірес. І позиція тренера тут важлива. Він же повинен давати публічні сигнали. Тепер ми чуємо, що Шабанов переходить у Фехевар. І дійсно у списку в Туреччину його немає. Але там немає і Андрієвського. Цілком можливо, що через пару годин з’явиться інсайдерська інформація, що він теж кудись переходить. А можливо у хлопця ковід чи травма. Ще розповідають про обмін, про перехід в Шериф Каддірі в обмін на перуанця Густаво Дуланто. Із нашою доплатою. Чи то оренда у Верес, а може у Зорю чи Фехевар. Та вся ця інформація приходить не від головного тренера, а від різних інсайдерів. Про що я кажу? Луческу необхідно більше спілкуватись із журналістами. Хоча, можливо дійсно таку поведінку багато хто підтримує.

Трансферний дедлайн Динамо.

 

Через декілька днів трансферне вікно у більшості країн Європи закриється. І тому саме зараз підходить пік трансферних угод. Розпочинається хвиля переходів. Більш слабкі команди намагаються відхопити гравців із більш потужних команд. Таких, які там не можуть себе проявити. Сильні команди ж підписують гравців на закритті вікна з метою економічної вигоди. Це все наслідки тривалих переговорів. А що ж Динамо?

Роздуми після того, як послухав президента...

 

Давно очікував Ігоря Михайловича в публічній площині. Нарешті вийшло повноцінне інтерв’ю із доволі гострими запитаннями. Чи були відповіді стандартними. У багатьох випадках – так. Але інформації якісної можна знайти дуже багато. Для прикладу, повністю розкрита схема купівлі Владислава Супряги. Названа цифра трансферу. З самого початку – була схема по якій перейшли в Зорю зараз Тлумак, Смирний і Скорко. Зоря розвиває цих гравців, у випадку продажу Динамо отримує 50% від суми продажів. Те ж було і по Владу. Динамо його розвивало, права від продажу були  поділені 50 на 50. І от вже зараз Влад повністю на 100% належить Динамо. Цей момент дійсно є важливим, бо було багато різної інформації з цього приводу.

Футбольні династії Динамо.

 

Найулюбленіша тема – завжди трансферна. Це завжди викликає найбільший інтерес, резонанс. Прихід нових гравців, зміна тренера. Та от цієї зими Динамо надзвичайно пасивне із придбанням нових гравців. Хоча розвантаження складу відбувається. Вже багато гравців працевлаштувались. Тут особливо цікава історія із Зорею і гравцями, які перейшли на 50% прав. Тобто за них заплатили якісь гроші. Бо ж не можна переуступити 50% прав просто так. Це було б цікавим у світлі Сіядманеша. Цілком реальним була б схема 3-4 гравців для Зорі за Сіядманеша. Все ж гравці у Зорю перейшли перспективні і вже із хорошим досвідом. На черзі свіжий перехід Лєднєва у Фехевар, який чекав коли по ньому дійдуть згоди із потенційними працедавцями. І тренувався в манежі разом із жіночою командою Динамо. Дубль сьогодні відлетів у Анталію, готуватись до Депортиво. Саме дубль у поточних умовах є єдиним джерелом підсилення. Але склад дубля добре відомий. Більшість гравців там всі знають. Так, зараз полетіли 4 гравця з випускного класу. Серед них виділяється Дмитро Кремчанін. Можливо, що це найталановитіший атакувальний гравець 2005 р.н. України. І все ж я хочу капнути трохи глибше і розказати про тих гравців, які можуть стрімко увірватись не тільки до дубля, а і до Першої Команди Динамо в найближчі пару років.

В’ячеслав Суркіс

Все таємне стане явним.

 

Теорія зговорів чи варто таки повірити на слово? Я думаю, що правда знову десь посередині. І все це на фоні головного суперника, який зробив один великий трансфер і наголосив, що готовий купувати ще. У спорті завжди є баланс. Якщо твій суперник продовжує підсилюватись, а ти продав свого основного бійця і не підсилив склад, то ти точно став слабшим. А суперник точно став сильнішим. Вся ж ця історія із гравцями, які залишаються на період активних зборів у Венесуелі, під гаслами, що через 2 тижня важливий матч збірної… Так це через 2 тижня. Краще провести їх у клубі, який тобі платить заробітну плату, де ти так і не зумів закріпитись і треба боротись за місце під сонцем чи дома в зоні комфорту? Риторичне питання.

Чи буде ще Динамо продавати цієї зими?

 

Хочеться порадіти за Віталія Миколенка, який поїхав у сильний чемпіонат. Точніше треба сказати, що поїхав він у найсильніший чемпіонат нашої планети. Наявність великих грошей зробив зараз навіть із аутсайдерів Прем’єр Ліги клуби із бюджетом за 100 млн євро. І так як і далі ця ліга збирає всіх найкращих, то відрив від інших ліг продовжує зростати. Віталі лише 22 роки. Але він здається вже так давно в основній обоймі. Що вже всі кажуть, що він пересидів у чемпіонаті, втратив мотивацію, зупинився у розвитку. Цілком можливо, що це дійсно так. Тому хочеться вірити, що він буде стабільно грати і прокладе дорогу в Англію і іншим гравцям Динамо.