Підсумки року і надія на рік наступний!

  Хочу привітати всіх із наступаючими святами! І побажати мирного неба над головою, здоров’я, достатку і побільше позитивних емоцій! Саме позитив так важливий зараз всім нам. І справа далеко не тільки у футболі. Побільше позитиву у всіх сферах життя. Важливо бути оптимістом і бачити світло навіть тоді, коли все погано. Я б хотів багато написати про всі сфери життя. Та все ж таки буду говорити про Динамо.

Про "Вічливих" зомбі-"визволителей"...

  Я давно вже не писав. Тем хоч і багато, та іноді варто взяти паузу. Та всі ці події останніх днів змушують мене написати декілька слів. Це просто важливо для мене. І я не збираюсь бути диктатором, абсолютом. Проста людина має право на власну думку. А так як я є не людиною публічною, відомою, то маю право на свободу власної думки, бо я не обмежений дипломатичними і політичними рамками. Знову соц. Мережі бурлять від жарких лобових зіткнень громадян України і Московії. Нас, українців, знову називають бандерівцями, які їдять дітей. Ми знову кровожери і начеб то святкуємо загибель 92-х людей. Дуже легко от так взяти і розділити людей однією лінією. Та насправді все набагато складніше. І двох однакових думок не існує.

Настала черга важливих рішень!

  Що краще? Виграти і вчергове заплямувати себе? Чи програти, але по чоловічому твердо, без театральної гри. Якщо допустив помилки, то їх сміливо визнаєш. Якщо програєш, то так, щоб всі побачили, що ти зробив все, аби досягти результату. Ми вчора дійсно програли. Програли через величезну кількість причин. Тут же ш не тільки вилучення Мораєса, а ще й невдала гра Хачеріді у двох епізодах, ще й певний нефа. Та щастить сильнішим. В тому числі і театрально, бо футбол – шоу. А гравці – артисти.  Так, все це телячі ніжності. Всім давно відомо, що у кожного свої методи досягнення результатів. І є багато команд, гравців, які не гребують нічим для досягнення результатів. Це задача тренера і гравців: гарно підготуватись до такої моментів і не дати себе спровокувати. Мораєс підвів команду. І він мужньо визнав свою помилку, публічно вибачився перед партнерами і суперником. Це чоловічий вчинок. Тоді як Пятов і не думає вибачатись перед Гармашем за удар коліном в спину, Фред не подумає вибачитись за розрив ахіллу Буяльскому, а компанія акторів навіть не задумається над тим, що варто бути чоловіками. Кожен обирає свій шлях.

Варто насолодитись миттю

Зараз є декілька актуальних тем. Вчора була така чудова перемога. І ми вже декілька днів спостерігаємо як шахта веде наступальну, анти динамівську агресивну компанію. Точніше ця компанія триває вже десятиріччя, та вона завжди загострюється напередодні матчів. Але в останні дні все це набуває апогею. Маразм досягає свого найвищого рівня. І маразм виходить від людини, яка сама є головним корупціонером і злочинцем в Україні. Ому особисто я вважаю тролінг від гравців найкращою відповіддю, бо гумор – найкраща відповідь злобі. А про вчорашню гру таки варто сказати декілька слів.

Звільните місце голодним!

Особливі емоції завжди потрібні. Позитивні емоції від перемоги, від надії. Зараз більшості людей потрібна надія. Бо життя не покращується. Кожен шукає собі віддушину. Важливо мати можливість знайти надію, знайти позитивні емоції. Цього сезону Динамо зробило дуже багато для того, щоб люди втратили надію, втратили віру і позитив. І останній матч в Полтаві в чергове підтвердив те, що тренер не має бажання вчитись на власних помилках. Хоча, цілком можливо те, що він елементарно не визнає власних помилок. Бо я не можу зрозуміти знову логіку. Читаю коментарі Сергія Станіславовича завжди уважно, бо сподіваюсь почерпнути там якусь важливу інформацію. І дійсно не так давно він в чергове сказав ті самі магічні слова про те, що в команді є певна кількість гравців як втратили мотивацію. І далі уточнює, що не можна сказати, що зовсім не має мотивації. Є втрата голоду. Тобто того, що давало змогу у минулі сезони виривати матчі, здобувати важкі перемоги. Це вміння грати на над зусиллях. Для цього треба бути зарядженим і  якщо не має майстерності, то компенсувати це емоційною складовою.

Про таке Динамо треба говорити!

  Так хочеться  поговорити про ЛЧ. Тим більш, що привід такий святковий. Як і у минулому році наша команда вийшла з групи. Але, цього разу все було не так. Завжди головним у футболі є рахунок на табло, тобто результат. Та набагато приємніше коли за результатом стоїть якісна, переконлива гра твоєї команди. І моя команда можливо і демонструє іноді нестабільність, як це було у Стамбулі, коли були проведені два різних тайми. Однак, як же грає ця команда. Це просто захоплення. Всі побудовано на поєднання найважливіших компонентів – високий рівень мислення, якість виконанні і організації гри. Як сказав один відомий аналітик сьогодні, що ця команда доставляє м’яч до воріт суперника в три дотики. Моє Динамо демонструє якість. Це поєднання індивідуально сильних гравців, які грають у швидкісний командний футбол. Думаєте, що мені щось привиділось? Так, я пишу про Динамо, про наше Динамо Ю19.

Чи побачимо ми в Неаполі нове Динамо?

  Зараз такий час, що від Динамо в ЛЧ вже ніхто і нічого не очікує. Чисто теоретичні шанси є, але практично вже ніхто у команду не вірить. Скоріше за все і самі гравці вже давно все розуміють. Залишилось довести цю ЛЧ до кінця. І саме тому матч у Неаполі перетворюється на гру без особливої мотивації. Дивно це звучить. Ні, для гравців Наполі мотивація буде високою. Для гравців Динамо це просто матч престижу. Саме тому більшість із нас не очікує нічого від Динамо. Думаю, що і гравці Наполі все розуміють. Тому хід матчу може стати досить несподіваним. Особливо якщо Ребров вирішить ризикнути.

На помилках треба вчитись!

Життя – важке випробовування для кожного. І оступитись може кожен. Та нам не відома справжня глибина прірви. Ми знаємо багато прикладів падіння людей. Знаємо, що впасти з вершини на дно дуже легко. Приклади Мілевського і Алієва далеко не перші, хто загубив кар’єру через алкоголь чи наркотики. Пол Гаскойн, Марадонна, Гарінча, Муту, Адріано, Бест, Леоненко… Це відомі імена. Але ж є багато не таких відомих гравців, які так і не стали видатними через алкоголь. Зараз в один ряд із цими людьми став колишній динамівець Роман Єрьоменко. Я зрозумів колись його трансфер до Рубіну, але так і не зрозумів як можна проміняти Динамо на Рубін. Хай не ображаються фани казанської команди. Але Динамо – Динамо. І якщо залишати таку команду на піку форми, то лише заради кращого чемпіонату і більш потужної команди. Бо з того часу, як Рома потрапив до Рубіна він зник для мене.

У пошуках логіки.

  Іноді треба помовчати, витримати паузу. Всі знають, що я підтримую Реброва. Напевно я один із тих, хто його завжди захищає, підтримує, намагається знайти пояснення рішенням. Хоча я вмію критично мислити. Для мене важливо бачити логіку. Логіка – головна складова мого життя. Якщо я бачу протиріччя, якщо я бачу як щось йде проти логіки, то у мене це викликає емоції. Бо я дійсно хочу у всьому бачити логіку. Ми всі заложники обставин. Скажімо я б дуже хотів поїхати відпочивати в Крим, бо у моєї родини склалась традиція їздити в листопаді в Крим, але ж зараз я хоч і можу собі це дозволити фінансово, але громадянська позиція зараз допустити таке не дасть. Чи я дуже хочу поїхати на Балі, але можу дозволити собі лише Єгипет. Те ж саме по Динамо. Ми хочемо дуже багато від команди, я думаю, що і Ребров хоче, але команда ніколи не могла собі дозволити придбати умовного Бейла, тому ми маємо Громова. Але чи є в цьому логіка?

Чекаю продовження!

Як все може  змінитись за декілька днів. Ще два тижні тому ми всі відчували стресовий настрій і масове незадоволення. Команда грала у звичний футбол, який саме з весни 2016 року став схожим на страждання. А результати були наслідками справжніх героїчних звитяг. Не було а ні легкості, а ні відчуття задоволення від гри. І як же змінилось відчуття команди за останній тиждень. Я не кажу, що покращився результат і нас чекає успіх. Скоріше за все навпаки, нас чекає ще багато важких емоційно матчів. Але змінився загальний фон.

Жодної ейфорії!

  Не варто очікувати цієї осені щось надзвичайне. Можна навіть сказати більше, що на весні також ми не побачимо феєрії від Динамо. Перехідний етап насправді тільки розпочинається. І хоча у Динамо дійсно прекрасна молодь, але найталановитіший молоді потрібен мінімум рік для обкатки на високому рівні. І обкатка – не вихід на 10-15 хвилин через матч, а стабільна гра в основі по 70-90 хвилин. Стабільні 30 матчів за сезон в старті – залог прогресу для молоді. І зараз все це ще не розпочалось. Наразі ми бачимо лише Корзуна і Циганкова, які поступово почали обкатуватись. Всі інші провели або декілька матчів, як Очігава, або один матч, або ті самі 10-15 хвилин через матч на третій, як Бєсєдін. Це не обкатка, це все проби. Саме тому перехідний етап стартував з того, що певна частина основи виявилась не готовою в 2016 році грати на рівні команди, яка ставить задачу перемагати в кожному матчі. Тому перебудова не розпочалась. Тренерський штаб став перед ситуацією, що момент на м’яку перебудову втрачено. І всі бачать, що іншого виходу вже не має. Потрібно починати жорстку перебудову, я б назвав це капітальним ремонтом.

Я завжди буду з тобою!

  Чи все так погано? Чи відбувається щось, чого ви не очікували? Чи ми всі сподівались на чудо? Я думаю, що скоріше за все так і є. Особисто я чітко все розумію. Коли команду поступово залишають лідери, інші лідери публічно заявляють про бажання залишити команду, бо вже її переросли, а нового підсилення не має. Точніше підписують гравців, але ж всім відомо, що це не ті гравці, які здатні підсилити команду під ЛЧ. Ми вимагаємо від тренера результату. Але ж йому не купують гравців належного рівня. Команда за кадровим потенціалом продовжує втрачати. І після цього ми хочемо перемоги над командами, де вибір гравців кращий, ширший, якісніший? Особисто я думаю, що у цих складних умовах Ребров навпаки витискає із цієї команди, із цих гравців максимум.

Момент істини!

   І знову ми підходимо до ЛЧ далеко не в найкращому психологічному стані. Можна побачити, що багато команд після матчів збірних провели далеко не видатні матчі. Тому що не так легко зібрати команду. А у Динамо зараз вимальовується величезний брак гравців. Та ще й Ребров не виглядає переконливо. Чому? Бо він дивує постійно своїми рішеннями. То у нього Гладкий грає стабільно дві гри у старті, а потім навіть не потрапляє до 18 гравців у заявку на матч. Те ж саме можна сказати по Громову. Він знову зіграв, знову бездарно завалив команду, а у наступних 2-3 матчах він взагалі скоріше за все не буде навіть у заявці на матч. Де ж вона логіка? До того ж ми втратили єдиного гравця в центрі поля, який щось створював. Без Гармаша наш центр поля виглядає зовсім безнадійно. Та ще й ситуація з Гонсалезом, який набрав форму, забив шикарний гол Аргентині, але так і не повернувся до матчу. Втрати гравців при обмеженому ресурсі завжди болісно б’ють по команді, по результату. Так і зараз, ми втратили бали у бездарно проведеній грі. А виправдання – справа слабких.

Пару думок для Олександра Головко.

  Після матчу збірної України треба так багато всього сказати. Бо ж ми побачили такий футбол, який не сподівались. Національна збірна грала у якісний, командний футбол. Так, деякі гравці не були яскравими, але все працювали на командний результат. За грою ми повинні були переконливо перемогти, але не вистачило запасу сил. Нас дотиснули, бо не вистачило запасу міцності. Ті, хто вийшов на заміну не додали, хоча Сидорчук мав шанс стати героєм матчу. Але ж було видно як довго він приймає рішення, обробляє м’яч. Саме тому Сергій в запасі, бо не відповідає сучасним вимогам по швидкісним критеріям. Нічия виглядає поганим результатом. Але, це дійсно краще, ніж поразка. Головне – те, що ми побачили команду, побачили перспективу.

Мераба чи Ось Вам)))

  Тема збірної для мене завжди важка. А цей відбір, він взагалі абсурдний, бо жоден адекватний вболівальник не хоче, щоб збірна їхала на цей турнір до країни агресора. Та попереду 2 важливі гри. Хоча і друга скандальна, бо ми будемо грати із країною, яку ми не визнаємо. Домашній матч буде в гостях. А перший наш домашній матч був при пустих трибунах. Сам склад збірної викликав знову багато запитань, бо викликані легіонери, які у своїх командах не грають. Так, це стосується всіх легіонерів. У нас зараз єдиний легіонер у збірній, який грає – Шахов. Хоча і він не є стабільним гравцем старту. А єдиний стабільний гравець основи – Дмитро Чигринський, але його не викликали зовсім. Всі інші чи зовсім не грають, чи грають дуже мало. І знову таки, єдиний просвіт – Кравець, який забиває, хоча і майже не грає. Відсутність Макаренко і Гармаша, які вересень провели дуже пристойно. Макаренко нарешті пробився до основи Динамо, закріпився і почав показувати пристойний футбол. Гармаш провів декілька останніх матчів на дуже високому рівні. Але, тренерський штаб продовжує гнути свою лінію.

Радіти не варто, але й сумувати не має приводу.

  Перечитав багато різних думок. Як і завжди більшість із нас легко піддаються емоціям. Тому у цій ситуації важко бути об’єктивним. Я не виключення. Маю свою суб’єктивну думку і завжди її відстоюю. Тому вирішив написати таки декілька слів по матчу із чемпіоном Туреччини. Думаю треба почати із того, в якому стані підійшли команди до матчу. Динамо має величезні проблеми із складом. Думаю, що в цьому сезоні важко знайти два матчі, де грав один і той склад. Тренерський штаб постійно змінює стартові 11. І далеко не завжди це змушено конкуренцією. Як правило – наслідки травм, блідої гри команди. Тренер постійно шукає оптимальний склад на гру. Іноді доводиться навіть скребти по сусєкам, бо важко знайти гравців на певні позиції. Сьогодні у команди проблема – центр захисту, де фактично дует Віди і Хачеріді є без альтернативним. Проблема із правим захисником триває вже дуже довго. Ярмоленко продовжує лікувати спину. І у вчорашньому матчі був епізод, коли я вже подумав, що все, зараз буде вимушена заміна. Видно, що Андрій грає через силу. Можливо, що саме через це його гра зараз не виблискує.

Чи такі вже страшні ці Народні Орли?

  Середа підходить. Настав час сказати декілька слів про нашого наступного суперника. Вчора сидів і дивився дивний матч між Бенфікою і Бешикташем. Що мене здивувало, так це точно не турки. Мене здивувала Бенфіка, яка відверто провалила матч. Португальці – яскрава, швидка, технічна команда. Вони на рівних грають із провідними світовими колективами. А тут бліда і невиразна гра, без швидкостей, загострень. Тому я і думаю чи то вони дійсно у такому поганому стані були на той момент, чи Бешикташ так зв’язав їх гру. Спробую відповісти на це питання для себе в процесі створення даного матеріалу.

Єдиний вихід.

  По слідам останнього в’ю ІМС хотілося б також висловитись. Після провалу із Зорею, хоча провалом важко це назвати. Скоріше за все можна сказати, що після невдалого закінчення гри із Зорею, постало багато питань. Серія невдалих матчів Динамо затягнулась. По суті команда вже 4 матчі не перемагає, набравши тільки 1 очко із Шахтарем. До того ж гра команди не є переконливою. Саме тому почались закидони чергові від «дружнього» телеканали про борги по з.п. в Динамо, про фінансову кризу. В тому то й суть, що хоч це й відверта брехня, але на фоні невдалих матчів багато людей починають в це вірити.

Дякую!!!

  Ми всі черпаємо силу від Рідної Землі. Земля наша багата, родюча. І ми їмо хліб, що Вона родить. Ми п’ємо воду, яка тече з Неї. А як станеш в полі босоніж і пройдешся, подивишся на степи, на Дніпро… піднімешся в гори і побачиш велич гір, гуркіт водоспадів, красоту Синевира. Ми живемо енергією нашої Землі. Лише коли любиш цю землю, коли відчуваєш її, то так надихаєшся, що спроможний творити дива. Саме про дивних людей, яких доля зробила інвалідами, так хочу написати. Про справжніх Українців, які надихаються нашою Землею, які тут народжуються, зростають і перемагають. Багата наша Земля.

Злюки Бобри проти маленкьких голубих Віслюків. Тваринний світ ЛЧ.

  Після останнього матчу багато речей стало на свої місця. Ми побачили, що за останні роки рівень Динамо впав. І в минулі роки нам важко давались матчі із Шахтарем, але зараз ми побачили, що в центрі півзахисту в нас не має гравців, які можуть індивідуально сильно грати. Останнім таким гравцем був Мігель. Зараз у нас грає Буяльский, якого давно вже називають невидимою людиною, бо він на полі є, але в атакуючий фазі його дії побачити можна тільки під мікроскопом. Динамо критично не вистачає в центрі поля гравців, які можуть швидко працювати із м’ячом на високій техніці. Але є і позитивні моменти. Все ж таки Рибалка відновився і його рівень значно кращий за Корзуна. По суті саме він і у цьому матчі відпрацював за всіх. Так само можна сказати про Макаренко, який провів матч на рівні значно вищому, ніж у Антунеша. Хачеріді провів видатний матч. І, зрозуміло, Мораєш і Ярмоленко дійсно є сильними індивідуально гравцями. Перший тайм вони вдвох тягли команду. Але, у команди обмежений потенціал. По суті не має запасу по лініям. Вся надія на молодь.

Без оптимізму.

  Чи варто хвилюватись? Сьогодні для Динамо перший матч сезону. І я сподіваюсь, що все пройде на високому рівні, без скандалів. Однак, я думаю, що без бійок, штовхань, провокацій і жорсткої гри такі матчі не бувають. Зараз не так багато віри в Динамо. Трансферне літо команда провалила. Ярмоленко виступив із офіційною заявою, де сказав, що буде і далі працювати, але що він ображений на Суркіса. Мен звісно завжди цікаво, а на ту заробітну плату, що він отримує по новому контракту, він також ображається? Не хочеться цих скандалів, тим більш напередодні таких важливих матчів сезону. Зараз настають перші вирішальні матчі. І в них треба давати результат, навіть якщо не буде видовищної гри.

Чи це буде нова збірна України, чи все старе потягнеться і далі?

  Залишилось декілька годин до початку першого відбіркового матчу. Після Євро ми втратили основи довіри у власну збірну. Призначення нового тренера, викликані гравці, вся ця таємничість… це не додає позитиву. Бо ж все не визначене завжди породжує страхи. Зрозуміло, що треба завжди бути реалістами. Можна навести приклад нещодавнього матчу молоді із французами. Другі були у статусі фавориту, так багато зірок. І наша команда, яка зараз переживає перебудову, де почали вже грати гравці 1996 і 1997 років. І що ми побачили? Що дисципліна, порядок і величезне бажання дало нам перемогти. Те ж саме на Євро показала Ісландія. Ми ж розуміємо, що рівень цих гравців здебільшого нижче середнього. Але, вони завжди виходять на поле і віддають всі сили боротьбі.

Трошки накипіло!

  Що нас чекає? Зараз розпочалась масова істерія. Випадково? Ми ж розуміємо, що все до цього йшло. Просто так, на пустому місті, такий психічний стан не виникає. Це є наслідки політики клуба. Наслідки фінансового стану в країні. Хоча, я думаю, що все ж таки – наслідки дій президента і тренера. Бо ми бачимо чітко, що команда грає важко. І це не через рівень майстерності гравців. Можна було б сказати про рівень майстерності тоді, коли ми б грали проти Наполі чи Бенфіки. Зрозуміло, що рівень майстерності у наших майбутніх суперників вищий. І перемоги над ними – тренерська робота, це самопожертва, це боротьба. Але, Волинь. Я був на цьому матчі. Не можу сказати, що у Кварцяного грають бездарі. Це майстерні гравці. Але, їх рівень, різниця індивідуального і командного рівня між гравцями Волині і Динамо – прірва. І ця прірва набагато більша, ніж наша різниця навіть із Баварією. Так, ми слабші, але на настільки, наскільки Волинь слабша за Динамо.

Дякую, Драго!

  За останні декілька днів відбулось так багато подій. З чого почати? Напевно із трансферу Драговича. Алекс справжній професіонал. Шкода, що він нас залишив. Бо мені хотілося, щоб він залишився на все спортивне життя в Києві. Від мене йому величезна подяка за всі ці 3 роки в Динамо. Навіть за цей сезон, бо він працював на команду. Шана і величезна подяка. Сподіваюсь, що в новій команді Алекс реалізує себе, стане ще кращим захисником і не зупиниться, бо ж він ще молодий гравець. Чи заробило на ньому Динамо? Думаю, що ні. Хоча і трансфер фінансово привабливий. Чи буде Динамо шукати нового гравця? Час є. Однак, я в нових трансферах взагалі чомусь не впевнений. Мені так здається, що ми будемо грати із тими, хто є і підсилення – молодь. Можливо, що це і на краще. Все ж таки Очігава заслуговує на шанс.

З Днем Незалежності!

Він прийшов, щоб стати рушієм нового Динамо!

  Всім добре відома моя позиція по Динамо. Я завжди підтримую тренера і команду. Я можу десь із друзями дозволити собі публічну критику. Однак, як людина публічна, я публічно завжди підтримую команду. А якщо і критикую, то виключно конструктивно. Завжди треба розставляти акценти. Не можна команду виключно критикувати, як і не можна виключно розхвалювати. Баланс – головне.

Варто чи ні?

  Чи варто радіти поразкам Шахтаря? Дійсно, це ж не по християнськи. Тим більш, що справа йде про команду з України. І якою б ця команда не була, але вболівальники у неї – нормальні, адекватні українці. Тому я співчуваю справжнім українцям, які вболівають за Шахтар. Знаєте, можливо зараз це і краще. Бо особисто я не заздрю Динамо. Зрозуміло, що ЛЧ – інші гроші, інші суперники. Але і в ЛЄ, і в ЛЧ за перемогу дають 3 очка у скарбничку країни, а набирати їх в ЛЄ легше. З точки зору фінансів і видовища Динамо однозначно буде краще. Однак, ЛЄ – також рівень. Це мої слова підтримки людям. Зрозуміло, що команду Шахтар я не підтримую і не планую змінюватись. Але людяність – порозуміння інших.

Від цього трансферу вже зараз тхне!

  Сьогоднішній день приніс цікаву новину. Івуарійський гравець Джуніор Ахіссан розмістив у себе фотку із підписанням контракту, та себе у формі разом із Аруною. І можна бути цілком достовірним, що подія відбулась, що гравець підписав із Динамо договір. Але, чому ж про це не має жодної офіційної заяви? Бо ж договір підписано ще в четвер.

Поїхали...

Новий сезон розпочався. Що нас чекає? Я думаю, що не буде особливих несподіванок. Все буде так само, як і минулого року. Тільки зараз конкурентних команд стало ще менше, бо Дніпро буде іншим. А в минулому сезоні це була третя команда, яка могла дати бій лідерам. Зараз ми залишаємось наодинці. Так, нас чекає новий конкурент, де Фонсека починає переробляти команду. І це показав матч за суперкубок. Нова пара в центрі захисту, більш активна ставка на латиносів. Здавалося, що саме Мірча робив завжди головний акцент на бразильців, але минулого року він значно українізував Шахтар. Зараз ми бачимо агресивний акцент на бразильців, на іншу побудову гри. Я не буду робити прогнози, але легко побачити те, що із минулим тренером наш головний суперник був значно не безпечнішим у контр атаках. Чи перебудовується Динамо?

На роздорожжі

  Знову так багато подій відбувається у футболі, що тільки встигай відслідковувати. Головна новина останнього дня – можливе банкрутство ФК Дніпро. Поки що це чутки, але вони дуже реалістичні. Якщо це станеться, то ми втратимо другу велику команду за рік. Харків і Дніпро – два клуба із величезною історією. І дві людини, які знищили футбол у таких містах. І жодної кримінальної відповідальності, жодної моральної відповідальності. Ця методика роботи, яку так часто люблять наші бізнесмени – штучне банкрутство, щоб не гасити борги. Пан Коломойський у своєму бізнесі звик до таких моделей, він так працює вже давно. Зараз вирішив знищіти одну команду. Це все як іграшки. І всі вболівальники, а їх у Дніпра сотні тисяч, не можуть вплинути на цю людину. Всі кажуть про фінансову скруту. Так, я думаю, що важко. І я не можу знати глибини гаманця пана президента Дніпра. Сподіваюсь, що ситуація налагодиться і ми побачимо хай і з молодим складом, але команда залишиться у футболі.

  

Всього по трошки))

  Ці дні наповненні подіями. Як на мене, то головна новина – це звільнення Геннадія Афанасьєва та Юрія Солошенко. Україна повинна боротись за кожного громадянина. Вони всі повинні повернутись до дому, бо є справжніми героями України. Я сподіваюсь, що ті 23 людини, які залишились у полоні також будуть звільненні. Як і інші заручники на окупованих територіях. Радує, що є результати. Саме це головне. Як і вічна пам'ять Героям України, які продовжують кожного дня вмирати за Україну на передку.

Такі різні новини напередодні Євро.

  Ми всі різні. Я не можу бути суддею іншій людині. Однак, я маю право на власну позицію. Кожен має право на власну позицію. І якщо наші поступки мають політичний, соціальний резонанси, то ми повинні мати в собі силу обґрунтувати те, що ми робимо. Я останній тиждень продовжую спостерігати за роботою ЗМІ. І за тим, як паскудяться люди. Перепалка між ІМС і Леоном це вже давно не смішно. Президент, який фінансує команду і шавка алкаш, який мав величезний талант гравця і пропив його. І ця шавка дозволяє собі при допомозі Ріната гавкати і поливати брудом Динамо. Шавки вони потрібні лише слабким. Тому пане Рінате ваші прийоми проти Вас і повернуться.

В супереч всьому треба бути разом навіть із такою збірною!

  Найважливіше – залишатись людиною. Завжди, які б там емоції не були, треба відповідати за власні думки. Саме тому для мене, як для громадянина України і вболівальника футболу, як для блогера, як для людини, важливо підтримати власну збірну. Бо ми їдемо захищати честь держави. Емоції – складова життя. Я можу бути не згодним у багатьох питаннях із тренерським штабом, але я буду дивитись футбол по ТВ, а вони відповідають за результат. Мої думки, думки кожного важливі, бо це є комплекс думок, які нація посилає команді, це є та доза енергії, яку вони отримають, яка може допомогти, стати додатковим стимулом для перемоґ, або для поразок. Тому я вболіваю за наших хлопців, бажаю їм виграти це Євро.

Революція заради еволюції чи деградації...

  Варто на декілька днів залишитись виключеним із інформаційного простору, як одразу щось цікаве відбувається. Зрозуміло, що мене не цікавить Луческу і його перспективи у сусідній країні. Зрозуміло, що мене цікавить те, що буде після у шахтаря.  Зараз це не відомо, хоча ім’я нового тренера вже всі знають. Головна новина – Рауль Ріанчо і його відвертості, а також перший літній трансфер. Дуже суперечливий трансфер. Я думаю, що Рауль висловив багато цікавих думок. Основна – цей склад Динамо вичерпав свою мотивацію. Чи це так? Я думаю, що не зовсім. Бо друга фраза іспанця значно якісніше показує ситуацію. Певна група гравців не відповідає принципам побудови гри за критерієм швидкості думки, виконання, елементарному функціональному бігу. Тобто гравці основи занадто повільні. Саме через це ми побачили провали у певних матчах, саме тому команда не показала якісного футболу на весні.

Це все нажаль не лікується!

  Мені зовсім не до вподоби писати про сьогоднішній футбол в Україні у тому розрізі, який сьогодні спробую висвітлити. Це важка тема. Ми знаємо, що в країні йде війна, що йде перерозподіл впливу. Саме тому ми бачимо зникнення футболу у таких містах, як Запоріжжя, Луцьк, Харків, Кривий Ріг. Більше того, ми бачимо як втрачають свою вагу команди, які завжди формували наш футбол. Я про Одесу, Львів, Дніпропетровськ. Є враження, що футбол в Україні потрібний лише окремим людям. Чому так? Бо у нас – збитковий бізнес. І от у часи кризи група людей, досвідчених проектних менеджерів, взялася за важку справу. Яка справа? Зробити наш футбол прибутковим.

Сезон чуток відкритий))

  Так багато різних подій відбувається. Я майже не пишу, бо якось не відчуваю особливого натхнення. Новин начеб то дуже багато. Але це все більші бійки, скандали. Сезон завершується. Однак все ще попереду. Про збірну писати ще рано. Про сезон все і так зрозуміло. Про можливі придбання, тобто мої улюблені трансферні пости, писати важко. Чому? Бо я дуже обмежений у кандидатурах. Бачу багато цікавих гравців. Та якщо раніше ми мали змогу запрошувати гравців із Іспанії, Франції, Бельгії, Голандії… то зараз не зрозуміло те, чи зможемо ми звідти придати гравців, якісних гравців. Бо футбол в Україні впав. І зараз більшість гравців не має бажань їхати в Динамо. Тому зараз я скажу зовсім про інше.

Ми станемо тільки сильніше!

  В житті бувають такі моменти. Не випадково напередодні матчу я написав про гру, яка не має мотивації. Однак, зрозуміло, що є певні амбіції. Завжди є амбіції. Особливо у нас. Ми завжди прагнемо тільки перемог. І тому поразки, особливо такі, сприймаються дуже боляче. Ти думаєш, кричиш, що все пропало. Це болісно впливає на слабких духом людей. Бо такі матчі - питання престижу. Динамо свій престиж не підтримало. Так, є чемпіонство, але залишився величезний осад. І від нього не має можливості сховатись. Треба визнавати свої помилки. Що визнав Ребров. Ми маємо сподіватися на те, що він буде зростати, вдосконалюватись. Бо ж іншого тренера не буде. Треба вміти претерпити. І згуртуватись наколо команди. Потрібна свіжа кров, потрібні інвестиції в команду, потрібне очищення і треба вміти вірити і чекати.

Цікаво що буде))

Так виходить, що найближчі святкові дня я не зможу активно спілкуватися. Треба відпочити від інформаційного потоку. Я дуже люблю поїздки і ціную можливість дати відпочити очам від моніторів, а голові від потоку інформації. Тому саме сьогодні я спробую написати декілька слів про недільний матч.

МИ ЧЕМПІОНИ!

  Це була фантастична гра. Це фантастичні емоції. Саме за такі хвилини я люблю футбол. У мене не має жодних бажань розбирати цю гру на деталі. У цьому не має потреби. Ми перемогли, ми здобули золоті медалі і прямий вихід у ЛЧ. Так, ті самі 16 млн. євро. І можливість запросити до свого складу якісних гравців. Бо саме ЛЧ - мотивація. Особливо коли команда так стабільно демонстпує результат. Я хочу побажати всім отримати свою дозу адреналіну і ендорфіну. Не шукати у цьому матчі негативу. Не думати зараз про наступні матчі, про наступний сезон. Просто радійте. Бо радість - головне що ми потребуємо у наш час!

Складнощі вибору вірного шляху

  Я не думаю, що створюю чи озвучую якусь сенсацію сьогоднішнім матеріалом. Скоріше за все це просто моя особиста позиція. Насправді реалізм і правда завжди посередині. Бо не має простої істини. Як і не має простих шляхів. Ми бачимо дуже багато прикладів. Можна навести багато яскравих команд, які йдуть своїм шляхом. От вчора ми бачили як зустрілись два найцікавіші проекти: МанСіті і ПСЖ. Це є дві команди, які повстали з попелу. Клуби мають власну історію. Однак із плином часу команду падали до небуття майже. Знайшовся інвестор, який вклав мільярдні кошти в команди. Це призвело до здобутків чемпіонства. Але така бажана ЛЧ недосяжна. Кращі гравці, кращі тренери, величезні амбіції. Однак, знаходяться команди, такі як Юве, Челсі, МЮ, Реал, Барса, Баварія, Інтер, Атлетико Мадрид, які так само ставлять такіж задачі. І ці клуби мають фундамент розвитку. Тому вони мають здобутки більш суттєві. Всі хочуть перемогти у ЛЧ, вкладають величезні інвестиції. А перемога дається лише одній команді. Де захований секрет успіху?

Все це не просто так!

  Я досить довго збирався думками. Сьогодні ми стоїмо перед першою відвертою поразкою Реброва у його дворічній кар’єрі. Так, восени була поразка від шахти, а восени 2014 року була поразка від Ольборга, а на весні від фіалок. Це все було боляче, неприємно, але ми знаходили пояснення. А от не просто поразка в окремому матчі, а саме не прохід до ½ КУ у протистоянні із Олександрією – жахлива поразка. Бо ж в одній грі дійсно команда може зробити певні помилки, можуть так скластись обставини. А от у двох матчах поспіль випадковість не можлива. Тому треба детально все продумати.

Тренуємо пам'ять!

  Я збирався написати трансферний матеріал. Як завжди вивчаю гравців, знаходжу нові імена. У мене не було і не має особливого бажання спілкуватись про збірну, бо там давно все ясно. І ці два матчі тільки підтвердили тенденції минулого року. Однак, мою трансферну роботу призупинила публікація величезного інтерв’ю Сергія Станіславовича. Там є дуже багато цікавих моментів. Тому я витратив вчора 45 хвилин вечірнього часу і послухав аудіо запис. Дуже насичений інформацією матеріал. Дуже корисний. Якщо у вас не було часу послухати або почитати, то знайдіть, не пошкодуєте.

Шлях до чемпіонства легким не буває!

  Знаєте, мене регулярно звинувачують у безглуздій, неадекватній, відвертій підтримці Реброва і Динамо. Мені закидають необґрунтований оптимізм. Бо більшість не вбачає нічого позитивного у сьогоднішній грі Динамо. Знаєте чому? Бо кожен з нас хоче бачити веселий футбол. Так, саме такий, щоб Динамо бігло, розривало суперника на дрібні частини. А ми цього не бачимо. Ми ж всі теоретики. А теорія завжди має бути підведена під практику. Всі ж ми знаємо, що завжди є теорія і практика. На теорії все завжди легко описується, а на практиці завжди виникають чинники, обставини, які заважають реалізувати теорію.

І запонувала тиша, Динамо перемогло!

  Чи подобається вам антифутбол? Саме в такий футбол грає проти Динамо Зоря. Вибудовуються редути і спробуй їх пройди. На справді луганська команда організована, вміє вести боротьбу. Але мені такий футбол не до вподоби. Так, треба забивати. У Динамо були моменти. Їх треба реалізовувати. Ярмоленко у першому таймі мав 2 нагоди, але не використав. Коли проти тебе вибудовують мури, то важко їх проходити. Але Динамо це зробило. Тому не може бути ніяких нарікань. Команда перемогла. І перемога, як і прогнозувалось, була дуже важкою.

Дякую команді за сьогоднішню гру!

  Ми були дуже близькими до перемоги. Важка гра, у якій обидві команди грали від оборони. Зрозуміло, що у такій ситуації ми оцінюємо гру. Динамо грало якісно, чітко, продумано. Намагались зачепитись за кожний м'яч. Ми бачили наскільки небезпечними є контратаки МанСіті, як вони вміють вибухати, розбігатись. Престиж Динамо підтримало. Результат, хоч і не пройшли далі, але результат є. І він пристойний.

Жити кожною футбольною миттю на максимумі, бо неважливих матчів не буває!

  Чи думаю я про завтра? Що я думаю про завтра? Навіщо взагалі думати про цей безнадійний матч? Чи без надії таки треба сподіватись? Сподіватись на диво? Чи просто очікувати пристойну гру від Динамо? І це тільки початок тих запитань, що є в моїй голові. Насправді Динамо чекає матч престижу. Чи можливо чудо? На теорії завжди є відсоток. Це як фантастичний сценарій із багатьох складових. Особисто я спробую залишитись реалістом. Тому саме важливе – просто зіграти у якісний футбол.

Далі буде тільки важче!

Важка, але перемога. Так, досить нервова. І я б не сказав, що Динамо грало погано. Так, не найкращим чином зіграла центральна вісь у відборі. Тобто не підбирався м’яч при втратах в атаці. А Карпати зіграли як вирішальний матч життя. Завжди приємно за ними спостерігати. Сподіваюсь, що і в матчі із іншими командами вони будуть так викладатись. Цей матч засвідчує те, що наш чемпіонат не так вже і впав. Бо футбол був швидкісним. І я б не сказав, що однобічним.

Я буду вести публічну боротьбу!

  Не знаю як вам, а мене дуже турбує те, що відбувається. Можу Вам гарантувати лише те, що у мене такого не буде ніколи. Зараз це стає схожим на масовий психоз. На хвилю, яка переслідує досить очевидні цілі. Я не є видатним інформаційним аналітиком. І я із порозумінням ставлюсь до якісної критики. Однак, як і у всьому в житті, треба знати ту межу, за яку не можна переходити. Зараз, як на мене, я спостерігаю як професійні боти якісно готують підґрунтя, якісно налаштовують вболівальників Динамо проти гравців, президента, головного тренера, його помічників. Загальна тема досить проста. Це як вивіска. Торкаєшся теми, вміло закидаєш якір і до нього прилипає весь бруд. Нажаль, за брудом тягнуться і адекватні люди. Бо ж не кожен вміє протидіяти зомбуванню.

Спокійно і переконливо!

Переконлива перемога Динамо. Стабільна і якісна гра усієї команди. Так, дійсно були помилки. Але ми побачили за рахунок чого Динамо і далі планує перемагати. Зрозуміло, що простих матчем вже не буде. Зараз нерв максимально напружений. Усі критикани притихнуть. І це головне. Ребров і КОМАНДА гравців Динамо в чергове змусить сховатись тих, хто виліз із кротовин. Зараз усі сховаються.

Час для очищення.

  Багато хто чекає від мене аналізу вчорашньої гри. Насправді є багато слів, які можна було б сказати. Однак, я напередодні гри вже написав, що є наші бажання, як вболівальників, і є реалії. На сьогодні Динамо мало дуже мало шансів перемогти. Так, були шанси зіграти в нічию. Для цього треба було обирати іншу тактику, реалізовувати свої моменти і надійніше грати в обороні. А Динамо зіграло першим номером. Контроль м’яча без особливого просування, без гостроти. Повільна гра у центрі, що і дало змогу МанСіті якісно накривати. Результат закономірний. У березні у Динамо дійсно буде більше шансів отримати позитивний результат, бо команда трохи обкатається. Однак, для мене зараз є інша тема. Вона є актуальною, важливою і не дає мені покою.