Чекаю продовження!

Як все може  змінитись за декілька днів. Ще два тижні тому ми всі відчували стресовий настрій і масове незадоволення. Команда грала у звичний футбол, який саме з весни 2016 року став схожим на страждання. А результати були наслідками справжніх героїчних звитяг. Не було а ні легкості, а ні відчуття задоволення від гри. І як же змінилось відчуття команди за останній тиждень. Я не кажу, що покращився результат і нас чекає успіх. Скоріше за все навпаки, нас чекає ще багато важких емоційно матчів. Але змінився загальний фон.

Жодної ейфорії!

  Не варто очікувати цієї осені щось надзвичайне. Можна навіть сказати більше, що на весні також ми не побачимо феєрії від Динамо. Перехідний етап насправді тільки розпочинається. І хоча у Динамо дійсно прекрасна молодь, але найталановитіший молоді потрібен мінімум рік для обкатки на високому рівні. І обкатка – не вихід на 10-15 хвилин через матч, а стабільна гра в основі по 70-90 хвилин. Стабільні 30 матчів за сезон в старті – залог прогресу для молоді. І зараз все це ще не розпочалось. Наразі ми бачимо лише Корзуна і Циганкова, які поступово почали обкатуватись. Всі інші провели або декілька матчів, як Очігава, або один матч, або ті самі 10-15 хвилин через матч на третій, як Бєсєдін. Це не обкатка, це все проби. Саме тому перехідний етап стартував з того, що певна частина основи виявилась не готовою в 2016 році грати на рівні команди, яка ставить задачу перемагати в кожному матчі. Тому перебудова не розпочалась. Тренерський штаб став перед ситуацією, що момент на м’яку перебудову втрачено. І всі бачать, що іншого виходу вже не має. Потрібно починати жорстку перебудову, я б назвав це капітальним ремонтом.

Я завжди буду з тобою!

  Чи все так погано? Чи відбувається щось, чого ви не очікували? Чи ми всі сподівались на чудо? Я думаю, що скоріше за все так і є. Особисто я чітко все розумію. Коли команду поступово залишають лідери, інші лідери публічно заявляють про бажання залишити команду, бо вже її переросли, а нового підсилення не має. Точніше підписують гравців, але ж всім відомо, що це не ті гравці, які здатні підсилити команду під ЛЧ. Ми вимагаємо від тренера результату. Але ж йому не купують гравців належного рівня. Команда за кадровим потенціалом продовжує втрачати. І після цього ми хочемо перемоги над командами, де вибір гравців кращий, ширший, якісніший? Особисто я думаю, що у цих складних умовах Ребров навпаки витискає із цієї команди, із цих гравців максимум.

Момент істини!

   І знову ми підходимо до ЛЧ далеко не в найкращому психологічному стані. Можна побачити, що багато команд після матчів збірних провели далеко не видатні матчі. Тому що не так легко зібрати команду. А у Динамо зараз вимальовується величезний брак гравців. Та ще й Ребров не виглядає переконливо. Чому? Бо він дивує постійно своїми рішеннями. То у нього Гладкий грає стабільно дві гри у старті, а потім навіть не потрапляє до 18 гравців у заявку на матч. Те ж саме можна сказати по Громову. Він знову зіграв, знову бездарно завалив команду, а у наступних 2-3 матчах він взагалі скоріше за все не буде навіть у заявці на матч. Де ж вона логіка? До того ж ми втратили єдиного гравця в центрі поля, який щось створював. Без Гармаша наш центр поля виглядає зовсім безнадійно. Та ще й ситуація з Гонсалезом, який набрав форму, забив шикарний гол Аргентині, але так і не повернувся до матчу. Втрати гравців при обмеженому ресурсі завжди болісно б’ють по команді, по результату. Так і зараз, ми втратили бали у бездарно проведеній грі. А виправдання – справа слабких.

Пару думок для Олександра Головко.

  Після матчу збірної України треба так багато всього сказати. Бо ж ми побачили такий футбол, який не сподівались. Національна збірна грала у якісний, командний футбол. Так, деякі гравці не були яскравими, але все працювали на командний результат. За грою ми повинні були переконливо перемогти, але не вистачило запасу сил. Нас дотиснули, бо не вистачило запасу міцності. Ті, хто вийшов на заміну не додали, хоча Сидорчук мав шанс стати героєм матчу. Але ж було видно як довго він приймає рішення, обробляє м’яч. Саме тому Сергій в запасі, бо не відповідає сучасним вимогам по швидкісним критеріям. Нічия виглядає поганим результатом. Але, це дійсно краще, ніж поразка. Головне – те, що ми побачили команду, побачили перспективу.

Мераба чи Ось Вам)))

  Тема збірної для мене завжди важка. А цей відбір, він взагалі абсурдний, бо жоден адекватний вболівальник не хоче, щоб збірна їхала на цей турнір до країни агресора. Та попереду 2 важливі гри. Хоча і друга скандальна, бо ми будемо грати із країною, яку ми не визнаємо. Домашній матч буде в гостях. А перший наш домашній матч був при пустих трибунах. Сам склад збірної викликав знову багато запитань, бо викликані легіонери, які у своїх командах не грають. Так, це стосується всіх легіонерів. У нас зараз єдиний легіонер у збірній, який грає – Шахов. Хоча і він не є стабільним гравцем старту. А єдиний стабільний гравець основи – Дмитро Чигринський, але його не викликали зовсім. Всі інші чи зовсім не грають, чи грають дуже мало. І знову таки, єдиний просвіт – Кравець, який забиває, хоча і майже не грає. Відсутність Макаренко і Гармаша, які вересень провели дуже пристойно. Макаренко нарешті пробився до основи Динамо, закріпився і почав показувати пристойний футбол. Гармаш провів декілька останніх матчів на дуже високому рівні. Але, тренерський штаб продовжує гнути свою лінію.