Підсумки року і надія на рік наступний!

  Хочу привітати всіх із наступаючими святами! І побажати мирного неба над головою, здоров’я, достатку і побільше позитивних емоцій! Саме позитив так важливий зараз всім нам. І справа далеко не тільки у футболі. Побільше позитиву у всіх сферах життя. Важливо бути оптимістом і бачити світло навіть тоді, коли все погано. Я б хотів багато написати про всі сфери життя. Та все ж таки буду говорити про Динамо.

Про "Вічливих" зомбі-"визволителей"...

  Я давно вже не писав. Тем хоч і багато, та іноді варто взяти паузу. Та всі ці події останніх днів змушують мене написати декілька слів. Це просто важливо для мене. І я не збираюсь бути диктатором, абсолютом. Проста людина має право на власну думку. А так як я є не людиною публічною, відомою, то маю право на свободу власної думки, бо я не обмежений дипломатичними і політичними рамками. Знову соц. Мережі бурлять від жарких лобових зіткнень громадян України і Московії. Нас, українців, знову називають бандерівцями, які їдять дітей. Ми знову кровожери і начеб то святкуємо загибель 92-х людей. Дуже легко от так взяти і розділити людей однією лінією. Та насправді все набагато складніше. І двох однакових думок не існує.

Настала черга важливих рішень!

  Що краще? Виграти і вчергове заплямувати себе? Чи програти, але по чоловічому твердо, без театральної гри. Якщо допустив помилки, то їх сміливо визнаєш. Якщо програєш, то так, щоб всі побачили, що ти зробив все, аби досягти результату. Ми вчора дійсно програли. Програли через величезну кількість причин. Тут же ш не тільки вилучення Мораєса, а ще й невдала гра Хачеріді у двох епізодах, ще й певний нефа. Та щастить сильнішим. В тому числі і театрально, бо футбол – шоу. А гравці – артисти.  Так, все це телячі ніжності. Всім давно відомо, що у кожного свої методи досягнення результатів. І є багато команд, гравців, які не гребують нічим для досягнення результатів. Це задача тренера і гравців: гарно підготуватись до такої моментів і не дати себе спровокувати. Мораєс підвів команду. І він мужньо визнав свою помилку, публічно вибачився перед партнерами і суперником. Це чоловічий вчинок. Тоді як Пятов і не думає вибачатись перед Гармашем за удар коліном в спину, Фред не подумає вибачитись за розрив ахіллу Буяльскому, а компанія акторів навіть не задумається над тим, що варто бути чоловіками. Кожен обирає свій шлях.

Варто насолодитись миттю

Зараз є декілька актуальних тем. Вчора була така чудова перемога. І ми вже декілька днів спостерігаємо як шахта веде наступальну, анти динамівську агресивну компанію. Точніше ця компанія триває вже десятиріччя, та вона завжди загострюється напередодні матчів. Але в останні дні все це набуває апогею. Маразм досягає свого найвищого рівня. І маразм виходить від людини, яка сама є головним корупціонером і злочинцем в Україні. Ому особисто я вважаю тролінг від гравців найкращою відповіддю, бо гумор – найкраща відповідь злобі. А про вчорашню гру таки варто сказати декілька слів.

Звільните місце голодним!

Особливі емоції завжди потрібні. Позитивні емоції від перемоги, від надії. Зараз більшості людей потрібна надія. Бо життя не покращується. Кожен шукає собі віддушину. Важливо мати можливість знайти надію, знайти позитивні емоції. Цього сезону Динамо зробило дуже багато для того, щоб люди втратили надію, втратили віру і позитив. І останній матч в Полтаві в чергове підтвердив те, що тренер не має бажання вчитись на власних помилках. Хоча, цілком можливо те, що він елементарно не визнає власних помилок. Бо я не можу зрозуміти знову логіку. Читаю коментарі Сергія Станіславовича завжди уважно, бо сподіваюсь почерпнути там якусь важливу інформацію. І дійсно не так давно він в чергове сказав ті самі магічні слова про те, що в команді є певна кількість гравців як втратили мотивацію. І далі уточнює, що не можна сказати, що зовсім не має мотивації. Є втрата голоду. Тобто того, що давало змогу у минулі сезони виривати матчі, здобувати важкі перемоги. Це вміння грати на над зусиллях. Для цього треба бути зарядженим і  якщо не має майстерності, то компенсувати це емоційною складовою.