неділю, 28 травня 2017 р.

Вся суть в дрібних деталях!

Видався вільний день. І я вирішив присвятити частину його перегляду нещодавнього матчу між Динамо і Шахтарем. Скажу одразу, що дійсно не варто переоцінювати результат матчу, та і недооцінювати його також небажано. Бо він показав моменти ментальності, моменти надійності, моменти віри, моменти сміливості. І показав він, що у нашого суперника не має такої вже потужної лавки запасних. Як і не має перспективи серед молоді. Бо ж зі старту грало одразу три молодих гравця у Шахтаря. І всі вони відверто провалили цей матч. Дуже важливий, інформативний матч. Та нажаль, як бачу я. що Ребров не хоче сприймати ту інформацію, яка вже далеко не перший матч просто кричить. Хочу розставити акценти.

четвер, 25 травня 2017 р.

Втрачена ментальність і де її знайти?

  Цієї весни я не писав анонсів перед матчами. Чи то не було тяги, можливо не завжди вистачало вільного часу. Та й сьогодні день далеко не легкий. Роботи багато. Та все ж в середині є прагнення написати декілька власних думок. Ми знову підходимо до третього за останній місяць матчу між Динамо і Шахтарем. І підходимо ми у дуже важкому емоційному, психологічному стані. Вболівальник повністю зневірився у власній команді, у її гравцях, у тренері. Відповідно і очікування повністю відсутні. Впевнений, що більшість чекає чергової поразки, невиразної гри і знову все тих же самих гравців на полі. Бо тренер продовжує гнути власну лінію. Є обойма, є стартові одинадцять гравців. І щось змінити можуть тільки травми, дискваліфікації, якість дивні обставини. Та все ж я хочу декілька думок написати.

понеділок, 22 травня 2017 р.

Трансферні пошуки. Сусіди. ч.1

  На фоні загального негативу завжди хочеться відволіктись. Саме тому я вирішив написати трансферний матеріал. Бо я так само можу написати про те, що команда програла третій матч поспіль, що треба гнати Реброва, розігнати всю команду і взагалі перестати дивитись цей футбол. Та я не такий. В найважчі часи я буду з командою. Я вірю, що напрямок розвитку обраний правильно. Дійсно є багато емоцій. Легко рубанути і знищити все те, що будувалось останні роки. Та руйнувати завжди легше. А от щось створити – мистецтво. Саме тому я думаю про розвиток. Динамо не вистачає якісних гравців. Та у команди зараз не має можливостей витрачати величезні кошти на трансфери. Саме тому треба шукати раціональне зерно. Свого часу Динамо вже показувало як треба працювати. Так ми знайшли Гавранчича, Черната, Нінковича, Рінкона, Гіоане… Багато гравців приходили до нас не відомими світовому футболу. І саме у нас вони ставали стабільними гравцями своїх збірних, залишаючи видатний слід в історії Динамо, в історії футболу своїх країн. Отже, наші найближчі сусіди і їх гравці.
Флорінель Коман

середу, 17 травня 2017 р.

Між серцем і розумом!

Чи маєте ви оптимізм? Чи є у вас відчуття напруги, очікування? Чи нервуєте ви? Чи навпаки вас не турбує сьогоднішній вечір і ви налаштовані спокійно, без жодних емоцій? Напередодні матчу чемпіонату із Шахтарем у мене не було емоцій. Зовсім не було. Дивно, дуже дивно. А сьогодні із кожною хвилиною в середині зростає хвилювання. Частіше дивлюсь на годинник. Є бажання увімкнути якийсь фільм, щоб не дивитись футбол. Це на фарт. Минулого року планував не дивитися суперкубок. Та все ж брав в руки телефон і дивився рахунок. На другий тайм увімкнув, трохи подивився, побачив гол Фреда і вимкнув. Знову увімкнув через хвилин 10, гра не йшла зовсім.А потім бац і гол Віди. От тоді я вже дивився. Але зрозумів, що чемпіонат програємо, бо хто виграє цей суперкубок, той потім програє чемпіонат. Традиція. Так і сьогодні думаю, може не дивитись перший тайм, на фарт.

понеділок, 8 травня 2017 р.

Дякую хлопці!

Вчора на стадіон прийшло трохи менше ніж 8 тисяч чоловік. А після матчу особисто я так і не побачив жодного матеріалу, де б хтось спробував подякувати команді за перемогу. Тиша, бо кожна перемога Динамо не дає можливостей критикувати. Навпаки всі сприймають такі перемоги як такі, що нічого не відбулось. Ну, мол а що таке, 6:0 – легкотня. Нащьолкали собі і що? Всі чекають на 17 квітня. Затаїлись у самих далеких ямах. Вболівання – таки важка справа. Бо ми знову бачимо, що дякувати гравцям за гарну гру не навчились. Ми вміємо виключно критикувати після складних матчів. Це наш коник.