Перший найважчий тиждень року...

Як ми починали збори Збірної України скандалами, так ми і продовжили після завершення матчів. Історія ж насправді ще далеко не вичерпана. Все тільки починається і так погано пахне, що варто було б вдягати протигази. Та в світі глобалізації і доступності інформації шила в мішку не сховати. Далеко не випадково я був проти не те щоб натуралізації жуніора мораєса. Я був проти того, щоб його кликали у Збірну. Свою позицію аргументував. Дійсно, далеко не всі із нею погодились. В такі ми вже часи живемо. Хтось радикалізується. А хтось ні. У кожного своя система цінностей. Та сам бразилець нічого корисного Збірній поки не дав. Навпаки, він може дати -6 пунктів у скарбничку, тобто 2 технаря. І особисто я буду тільки за те, щоб таке рішення було прийнято. Чому? Бо може хоча б УЄФА зламає цю гнилу фу-фу.

Реалії буття!!!

Чи звернули ви увагу на ту одностайність думок, які вчора прозвучали? Особисто мене це не здивувало. Всі почали думати, аналізувати. Достатньо багато людей, які займають провідні посади в нашому футболі, і президент Динамо, і головний тренер Збірної України, і ген. директор шахти, і всі журналісти. Всі в один голос озвучили одну єдину ідею. Що виступ Динамо і шахти в єврокубках пов’язані із рівнем чемпіонату. Ця ідея давно не так і нова. Але у 1998 і 1999 роках рівень нашого чемпіонату був так точно слабшим за сьогоднішній. І це не заважало Динамо дійти до ½ ЛЧ. Та я погоджуюсь із тим, що загальний рівень турніру впливає на рівень всіх команд, в тому числі і грандів. Бо грандам по суті створили максимально комфортні умови. Гравці не грають в критичних умовах. Темп матчів надзвичайно комфортний. І тому коли наші команди виходять на протистояння із командами з Бундесліги, Прем’єр Ліги, Серії А, Прімери, то просто фізично не спроможні грати на рівні суперника. Тому ми і бачимо як далеко не гранд Німеччини Айнтрахт розриває шахту, а Челсі Динамо. Розрив із кожним роком тільки збільшується. Всі кажуть про конкурентний чемпіонат.

 

Коли в тебе ніхто не вірить... Ну, майже ніхто!!!

Завжди вдячний всім за думки і коментарі. Та я дійсно проти хамства. Важливо ніколи не переходити межу між конструктивною критикою і огульним хамством. Критика завжди повинна вказувати на недоліки у побудові гри, у тактичних ходах, у налаштуванні команди, у кадрових рішеннях, хоча це завжди найсуб’єктивніша стаття, у фізичній формі. Коли я подивився на склад недільний проти Арсеналу, то був глибоко неприємно вражений. Гармаш на вістрі, Бурда на фланзі оборони. У заявці жодного форварда. А з лавки підсилити атакуючу гру теоретично міг лише Буено. Більше того. По ходу матча знову заміна Циганкова на Смирного… Це завжди вводить у ступор. Та всі ці  рішення здаються такими суперечливими лише на перший погляд. Треба копати глибше.

Надія на молодь чи ставка на досвід?

До матча в Лондоні ще далеко. Та все ж варто написати декілька думок. Тим більше, що після травми Соля на думку багатьох шанси, які і так були маленькими, стали мізерними. Тут знову можна звернутись до багатьох складових. Ранні початки сезону і гра не газонах без підігріва – знищення футболу, це удар по здоров’ю гравців. Бо ж по суті граєш на бетоні. Саме удар о бетонне поле і стало причиною травми іспанця. І кожне падіння було надзвичайно небезпечним. Тому Франу Солю бажаю скорішого одужання.