Проблеми Динамо - відсутність головних, системних компонентів, у структурній побудові гри.

 

Зараз такі дні, що краще мовчати, ніж гучно кричати. Важливо набратись терпіння. І помолитись за наші ЗСУ, щоб не було втрат, щоб всі залишились живими, а ворог побіг і масово здавався у полон. Треба помолитись!!!

 

Пошуки оптимізму.

 

Останні тижні проходять під суцільне паління в Криму. Крим дійсно останніми тижнями відчуває на собі те ж, що відчувають всі мешканці іншої України. Повітряні тривоги кожного дня, багато бавовни. Система ППО Криму показала себе вкрай слабко. По суті зараз атаки йдуть лише безпілотниками. Навіть не стільки атака, скільки розвідка. Там, де дійсно були атаки – райони Джанкоя і Сак. Там був надзвичайно дієвий ефект. Чим атакували – загадка. Точно не безпілотниками. Багато версій від Грім 2 до ATACMS. Можливо з часом ми дізнаємось правду. Сам факт, що паління в районах Сак і Джанкою було дуже потужним і ефективним. Ворог знає, що повторення може бути будь-де, будь-коли. Можливо, що саме зараз. ППО не здатне зупинити паління. Мости Херсонської області так само про це говорять, навіть сьогодні.

Переспективи Динамо

 

Спробую написати блог. Для мене ця тема давно назрівала. Попри війну і всю емоційну напруженість. Все ж дійсно війна перейшла в затяжну стадію, коли одні вже не можуть ніде сильно наступати, а ЗСУ продовжує перемелювати ворогів і накопичувати сили для звільнення територій. На щастя смертність серед наших героїв дійсно суттєво пішла на спад. Хоча втрати і далі великі. Кожне життя безцінне. З іншого боку ефективність реактивної артилерії вражає. І чітко можна побачити всі перспективи. З іншого боку я вперше за довгий час відчув дуже сильні футбольні емоції під час матча відповіді у Стамбулі. Такий прилив адреналіну. Тим більше, що була можливість дивитись матч на Сході України, де війна і далі відчувається кожного дня. Серед людей, які заслуговують величезної поваги. Тому дійсно хочу поговорити на тему перспективи сезону.