Найближчий матч завжди найважливіший. Якщо подивитись на
турнірну таблицю після перших турів, то може скластись враження, що Інгульцю
проти Динамо взагалі немає що ловити. Динамо знаходиться в комфортних умовах
підготовки до ЛЧ. Може здатись, що до цього матчу не буде мотивації і настрою.
Останнє місце. Нуль очок. Різниця між класом команд куди більш суттєва, ніж
різниця між Інтером і Динамо. Безумовно порівнювати ці матчі не варто.
Товариська гра не може проходити під тактикою і задачами офіційного матчу. Те,
що можна було дозволити в Мілані, неможна допускати в Києві. Втрата очок в
чемпіонаті не припустима. Навпаки треба забивати і забивати більше. Бо у грі із
Мінаєм Динамо відверто розслабилось у другому таймі. Може готувались до Інтеру.
Але в чемпіонаті важливий кожен гол, бо чим більше забиваєш і менше пропускаєш,
тим більше шансів при рівності очок бути вище.
Старт сезону в Інгульця дійсно угарний. Матчі із шахтою,
Зорею, Десною і тепер Динамо. Цікаво простежити за еволюцією команди в цих
іграх. Із шахтою розпочали в схемі 4-5-1. Вперед був висунутий Сітало, який як
міг, так і чіплявся за м’яч. Добре відомо, що цей форвард вкрай неприємний.
Любить штовхатись, малювати фоли, шукати помилки оборони. Так він двічи міг
забивати. Та забив нігерієць Стефен, який вийшов на заміну. Забив у кінцівці
матчу. Проти Зорі була така ж гра в 3 центрбеки. Ті ж 5 в лінію. Але схема
змінилась на 3-5-2. Тепер попереду були вже 2 форварди. Зоря винесла Інгулець
за рахунок вдалих дальніх ударів Кочергіна. А Інгулець знову свій голік у кінцівці
забив. Проти Десни Інгулець зіграв сміливіше в 4-4-2. Десна по суті немала
великих шансів. Все на стандартах. В принципі так і запіхнули з навісу в
кінцівці. А потім втекли 2 в 1. Але Інгулець знову мав свої 2 хороші моменти. І
один в кінцівці матчу, коли програвали 0:1.