Більше місяця тому, за 1,5 доби до початку війни в
Україні, я написав свій останній блог. Весь цей час я не писав. Чому? Бо
головна задача на сьогодні – виграти цю війну. Чому? Бо мова йде про існування
не тільки України, як суверенної держави, а і кожного з нас. Вчорашні кадри із
Бучі, та й історія Маріуполя, Чернігова, Харкова, Рубіжного, Волновахи,
Тростянця і інших міст і сіл України. Добре відома історія Броварського району
Києва. Про що ці історії говорять? Ніхто не прийшов когось звільняти. Це війна
на знищення українців. Війна на знищення кожного з нас. Там, де стане нога
орка, там буде смерть. Це будуть килимові бомбардування, знищення всієї
інфраструктури, тортури і насилування жінок, дітей, чоловіків. Всіх без розбору.
Кожен з нас повинен зробити все, що від нього залежить, щоб перемогти.
