Вся суть в дрібних деталях!

Видався вільний день. І я вирішив присвятити частину його перегляду нещодавнього матчу між Динамо і Шахтарем. Скажу одразу, що дійсно не варто переоцінювати результат матчу, та і недооцінювати його також небажано. Бо він показав моменти ментальності, моменти надійності, моменти віри, моменти сміливості. І показав він, що у нашого суперника не має такої вже потужної лавки запасних. Як і не має перспективи серед молоді. Бо ж зі старту грало одразу три молодих гравця у Шахтаря. І всі вони відверто провалили цей матч. Дуже важливий, інформативний матч. Та нажаль, як бачу я. що Ребров не хоче сприймати ту інформацію, яка вже далеко не перший матч просто кричить. Хочу розставити акценти.

Для мене сам матч розділяється на перший і другий тайм. Чому? Бо в першому таймі ми не бачили у гравців Динамо віри у власні сили. Це знову була безхребетна команда, яка грала по схемам, та без вогню, без емоцій. Єдиним гравцем, який дійсно грав, який дав емоційну складову першому тайму був Денис Гармаш. Саме він показав свій характер. Та це давно відомо, що він справжній боєць. А так у команди не було віри в перемогу. Але ж гра показувала, що дубль Шахтаря банально нульовий. Що під тиском вони легко здулись би. Тому не дивно, що єдиний епізод коли команда включила високий пресинг завершився голом. Як і не дивно те, що організатором всієї цієї справи став Гармаш. А молодь Шахтаря на ділі показала, що під тиском вони здуваються.

Другий тайм я б також розділив на дві складові. Перша – до 62 хвилини і після. До 62 хвилини ми побачили команду, яка повірила у власні сили. Думаю, що в перерві тренер вказав на недоліки центру поля Шахти. Саме тому з перших хвилин Динамо увімкнулось і запрацювало. Пенальті став результатом цілої серії помилок від центру поля суперника.

Та до 62 хвилини на полі був гравець, який тягнув команду вниз. Мене взагалі дивує та впертість, із якою Ребров продовжує довіряти Рибє. Бо Сергій продовжує привозити, привозити, привозити голи у ворота Динамо. Саме він не встигає закривати зони, він не створює перешкод у своїй зоні, дає можливість спокійно виконувати передачі, які обрізають оборону. Передивіться матч і побачите наскільки він провальний у виконанні Сергія, наскільки на його бездіяльності лежать не тільки два гола, а ще й декілька гольових моментів, які створив суперник. От так виходить, що команда працює. Так, команда помиляється. Та чомусь помилки однієї людини вже далеко не перший матч стають фатальними.

А після 62 хвилини на полі з’явились два гравці. І вони зробили мега вклад у перемогу команди. Віктор Циганков фантастично увійшов у гру. Передивіться повтор матчу. Скільки він потягнув на собі фолів, скільки провів боротьби перед нашою штрафною, у центрі поля, скільки створив гостроти по входу у штрафну площу в атаці. Саме його дії призвели до голу, бо він витягнув на себе Ордеця, а Антунеш подав. І саме його передача виводила один на один Бєсєдіна, коли був зафіксований не існуючий офсайд.

Та безумовно найкращих слів заслуговує Володими Шепелєв. Це найкращий гравець останніх 30 хвилин матчу. Фантастичний об’єм роботи в обороні. Володя показав те, як повинен грати опорник. Я дивився принципово за його діями. Бо можна зупинити, відмотати. У нас прекрасна молодь. Безумовно перспективи Динамо дуже оптимістичні по власній молоді.

Стосовно ж молоді Шахтаря, то безумовно цей матч провалив Танковський. Окрім того, що всі три голи на його персональній відповідальності, та ще він зробив дуже багато браку, обрізок. Це ж саме можна сказати про Коваленко, який так само провалив центральну зону. Був шанс і у Зубкова, та він розчинився на полі. Те ж саме можна сказати про Ордеця, Шевченко і Бутко. Вони провели невиразний матч, наробили достатню кількість помилок. А це все гравці збірної. Тоді як по суті для Шахтаря матч тягнули Ферейра, Дентіньо і Алан Патрік. Безумовно для української молоді і дублерів Шахтаря матч настільки провальний, що на наступний рік вони можуть розпочати в орендах.

Тепер по роботі із суддями. Матч так само можна розділити до нашого пенальі і після. Мені не відомо що там казав Фонсека. Та він настільки вплинув сильно на суддівську бригаду, що всі рішення після пенальті були виключно на сторону Шахтаря. І помилок там вистачає на цілу торбу. Це ціла серія фолів, коли наші відбирали м’яч чиста, це не поставлений пенальті на Ярмоленко, це жовта Шепелєву, це офсайд якого не було.

А що ми побачили у відповідь? Заяви, що судді не поважають Шахтар. Це просто такий тиск, що суддя, який буде судити наш наступний матч ще до гри вже почне їх поважати і ставити ліві пеналі, як це було у нещодавньому матчі на кубок. Веселого я не бачу, бо Шахтарю спустили факи від Бернарда. Шахтарю спустять хамську поведінку Фонсеки. Як суддя елементарно не помітив всю суть жовтої Шепелєва. Спочатку Динамо виходило у контратаку і Тайсон ліктем вдарив Шепелєва. Володимир впав, контратаку наша зупинилась, та суддя не зупинив гру. Хоча удар він бачив. Потім, вже через секунд 20 знову відбувається стик між Шепелєвим і Тайсоном. Шепелєв вже заведений минулим ударом відсуває Тайсона з проходу і у відповідь отримує другий удар ліктем. Що робить суддя? Дає жовту за відмашку? Та ми бачимо, що він боїться. І вже у наступному епізоді Шепелєв отримує жовту.

Так вже виходить, що Шахтар заявляє про те, що їх не поважають, та продовжують не бачити те, скільки помилок зробив суддя на їх користь. Я буду про це писати. Помилки судді не дали Динамо перемогти у цьому матчі із розгромним рахунком. Про це треба говорити. Динамо повинно тиснути на суддю. Бо якщо ми це спустимо, то наступного разу їх будуть поважати і боятись, а нас засудять.

Дякую за увагу!