Новий Каладзе чи черговий пшик? Лука Лочошвілі.

Завжди задумуюсь про суть трансферної політики. Що таке вдалий трансфер? Клуби тримають великі селекційні підрозділи. Яка перед ними стоїть задача? Купити Неймара за 222 млн. євро? Чи потрібна для цього селекція? Купити гравця рівня Неймара – складно. Та для такої покупки потрібні гроші і вміння вести переговори. Жодного селекціонера для цього не треба. Можна сказати більше, що у більшості свої селекція зараз, коли більшість чемпіонатів є у світовій павутині, а інформація про гравців, їх статистика детально заноситься у сучасні програми. При чому це не просто статистика, а якісний аналіз ттд. Відкриваєш програму, обираєш модельні показники і запускаєш пошук.

Справжня селекція для мене зовсім інша. Це як приклад Едерсона, якого Бенфіка продала за 40 млн. євро цього літа. Або Вітоло, якого так само вдало продали цього літа. Коли купує гравця за розумні гроші, а продає у десятки разів дорожче. Це і є якісна селекція. Придбати якісного гравця, який принесе користь і продати із величезним наваром. Приклад Ярмоленко дуже показовий також. Взяти хлопця у 17 років у Десни і продати потім за 30 млн. євро. А скільки користі команді дав. Придбати вже розкрученого гравця, який зіграв багато сезонів на високому рівні – не селекція високого рівня. Тоді як купити гравця у віці 18-20 років і довести його до топ рівня – і є видатна селекція.

Ми всі знаємо, що сьогодні Динамо існує в умовах фінансового тягаря. У клуба зараз не все так добре із грошима, як було 4-5 років тому. Хоча цього літа Динамо вже продало гравців на більше ніж 40 млн. євро. Тоді як  придбало лише на 4. Чи є робота вдалою? На перший погляд – повний провал. Та клуб орієнтується на вихованців. Саме селекція на дитячому рівні була визначальною. У керма команди новий тренер. І у Олександра Хацкевича цікавий менталітет. Я впевнений, що він живе минулим Динамо. Так, тим самим де не було легіонерів із далеких країн. Селекція Динамо все більше орієнтується на сусідні країни. Свого часу Динамо провело один із своїх найкращих трансферів. У 1998 році у Динамо Тбілісі за 280 тис. у. о. був придбаний Кахабер Каладзе. І через три роки грузин був проданий в Мілан за 16 млн. у.о. Чи хоче Динамо знову йти цим шляхом зараз? Безумовно. Всі команди хочуть купувати якість дешево, отримувати від гравця користь, і  продавати за дорого.

З осені 2016 року, коли В’ячеслав Грозний очолив Динамо Тбілісі, селекція Динамо Київ активно почала працювати у цьому напрямку. Як відомо, що В’ячеслав Вікторович у добрих стосунках із Суркісом. У Грузії завжди виростали гарні гравці. Тому Грозний почав підпускати молодь у першу команду, а селекція Києва активно за цим спостерігала. Добре відомо, що велись два гравці: Гіоргі Чакветадзе і Лука Лочошвілі. Ці два гравця виділяються значним талантом серед усієї молоді чемпіонату Грузії. Саме тому трансфер Лочошвілі в Динамо за 300 тис. у. о.  не виділяється на загальному фоні. Все це дуже тихо, скромно. І більшість може сказати, що прийшов черговий легіонер, який у дублі пропаде. Що він ні чим не кращий за Очігаву. Можливо, цілком можливо. У нас народ завжди спочатку говорить і лише потім думає. Трансфери – тонка сфера. Мені хочеться вірити у те, що цей трансфер спрацює.

Треба ознайомитись із грою Луки. Побачити його модельні характеристики. Це високий, потужний, міцний захисник, який вміє грати один в один. Якісна робота корпусом, грузинська жорсткість. Безумовно найбільш за все приємно вражає швидкість гравця при таких габаритах і перший пас. Як на мене, то це трансфер із великою перспективою. Та Лука буде вести боротьбу із іншими гравцями. Миколенко так просто свого не віддасть. Думаю, що варто не піддаватись скепсису. І вірити, що трансфер може спрацювати. У хлопця для цього все є.

Дякую за увагу!