Динамо Шахтар. Молодь проти досвіду.

Це буде дуже цікаво. Це завжди цікаво. Навіть якщо зважити на всі деталі. А деталі достатньо суперечливі. Матч в Харкові викликає великий інтерес. Шахта провела битву яйцями, вивісила серію реклам у тонах «Харків проти Динамо». Пішли шляхом Маріка. До того ж до нього буде матч молодіжних складів. Там боротьба за перше місце дуже гостра. До того ж не відомо наскільки ослабить Хацкевич молодіжний склад. За наявною інформацією за Алібековим до першої команди перевели і Георгія Цитаішвілі. Гія проводить дуже потужний період. Він прогресує на очах. А йому ж всього 17 років. За сезон він пройшов шлях від ю17 до першої команди. Тому я не здивуюсь його появі у заявці в харківському матчі. Найсумніша новина – травма Шапаренко. Без Миколи атакуючий потенціал сьогоднішнього Динамо втрачає найціннішу бойову одиницю в середній лінії. Бо вміє він розганяти атаки. На кону стоїть надія на продовження боротьби за золоті медалі або втрата цих надій. Все дуже просто.

Шахта дійсно в 2018 році показує якісну гру і якісні результати. 9 матчів, 8 перемог і лише одна поразка. Лише в одному матчі не забили, лише в двох пропустили. І то пропустили по одному голу. В чемпіонаті вже 7 матчів команда не пропускає, а голів забила аж 24. Тобто в середньому 3,43 за матч. Якщо на це подивитись, то нас чекає повна печалька.

Динамо ж провело у 2018 році 11 матчів. 6 перемог, 3 нічиї і 2 поразки. Лише у 5 матчах команда не пропускала. Забито 20 голів, тобто 1,8 голів за матч ,а пропущено 13 голів, тобто 1,2 за матч. Правда є певні деталі, що Динамо почало набирати оберти. В останніх 4 матчах чемпіонату 3 зіграно на нуль. Суттєво зросла і результативність. Команда здобула переконливі перемоги над Ворсклою і Зорею. Все більше вимальовується атакуюча четвірка Вербіч, Шапаренко, Циганков і Бесєдін. Саме вона повинна стати ударною у наступному сезоні. Ці хлопці розуміють один одного, грають у швидкий і технічний футбол.

Шахтар же все більше почав втрачати. Не результат, а малюнок гри. По суті атакуючий потенціал на сьогодні сильно ослаб. Із втратою Бернарда прогалину в центрі поля намагаються заткнути Аланом Патріком, який хоча і є бразильцем, та за рівнем майстерності не відповідає іншим бразильцям команди. Дуже показовою є гра із Ромою. Де проти шахти італійці зіграли дуже жорстко. Обмежили простір  і почали чекати свої шанси. На фото чітко можна побачити, що в момент прийому Стротманом м’яча Джеко починає рух, лінія оборони стоїть дуже високо. Це основа гри. Фонсека грає у ширину в 30 метрів, коли між лініями відстань в 10 метрів. А до штрафного майданчика залишається метрів 40. Це позиційний захист. Дуже тісно, не має де розгорнутись, не має можливостей грати в пас, тільки за рахунок глибини на власному полі. І Стротман приймає неочікуване рішення на виконання. Помилка оборони шахти. Чи є вона системною? Чи це ситуативність? Та в будь-якому випадку гол забито.

Останній матч із Вересом був також показовим. Бо це така команда, яка вміє грати в обороні. Важко забити Вересу. І є у рівнян гравці, які вміють вибігти в атаку. Саме в цьому матчі легко побачити за рахунок чого треба вибігати в атаку. На фото Марлос здійснює маневр в центр поля, він так робить часто. І несподівано його накривають. Як ітог команда обрізалась і 60 метрів вільного поля. Просто Степанюк – не Джеко. Це треба розуміти. Тому він не реалізовує такий момент.

Далі можна побачити ще один обріз і вихід 3 в 2 від Вереса. Класна команда довела б до забитого гола такий момент. А тут все сталось навпаки. Відбувся розрив. Саме за рахунок розривів суперника і забиває шахта.

Фред отримує м’яч у штрафній, спокійно проходить 40 метрів і віддає пас у вільну зону на Тайсона. Це і є фірмовий стиль Фонсеки. Створити глибину в атаці і розриви в структурі. Саме через це треба грати виключно як Рома. Це єдиний правильний шлях. Не розкриватись.

Наступний показовий момент – знову швидка атака від Вереса. У воріт якого розіграється стандарт. На під страховці залишаються Фред і Петряк. Швидкі гравці, але далеко не найкращі у боротьбі на другому поверсі. Саме завдяки цьому Степанюк вигризає м’яч, оборона Шахти розірвана, йде розрізаючий пас на Куліша. Але, Степанюк – не Джеко. У нього була можливість віддати шикарний пас. Вивести Куліша один на один було легко, бо зона була величезна. Та такий бездарний пас, який встиг закрити Пятов.

У другому таймі було достатньо цікавих епізодів. Показово те, що шахта не зуміла проводити разючі атаки, забивши лише зі стандарту. Тоді як Верес мав мінімум 3 100% шанси забити. На фото можна побачити повторення ситуації в Римі. Той самий фланг, така ж позиційна гра в центрі поля. Така сама велика насиченість ліній. І висока лінія оборони. І такий саме пас за спину захисникам. Але, я можу повторити це знову, що Степанюк – не Джеко. Та системна проблема у захисті шахти легко читається.

Нас чекає гра, де Динамо вже списали. Зараз можна почути все більше експертних думок. Більшість розповідає про молоде Динами і про топ команду шахта. Можна почути чергове улюлюкання. І легко побачити від цих людей чергову спробу принизити Динамо і особисто Циганкова. Можливо Динамо дійсно програє. Та важливий малюнок гри. Бо у попередніх матчах в цьому сезоні Динамо перегравало свого конкурента не тільки за рахунком, а і за змістом гри. Бо не давало можливості створити щось небезпечне у своїх воріт. Впевнений, що слабкі сторони шахти можна побачити. Впевнений, що на них закцентують увагу. Як і те, що буде жорсткий футбол, обмежений простір і терпіння. В таких матчах важливо вміти чекати, вигризати кожен м’яч. Нас чекає важка гра. А переможе сильніший.

Дякую за увагу!