Суперкубок. Фінали виграються!!!

Фінали не граються, вони виграються. Всі ж ми знаємо чия це цитата. Мірча Луческу – людина послідовна. Стосовно фіналу, то тут можна подумати де і коли він буде. Цілком можливо, що кожен матч як фінал. Але все ж фінали – фінали. Особливо для тих людей, які ведуть статистику своїх трофеїв. Я б сказав від себе, що фінал 2 жовтня буде важливішим за фінал 22 вересня. Та суть у тому, що фінал 2 жовтня краще виграти, але можна зіграти і в нічию. А от фінал 22 вересня – трофей. І саме тому цей матч треба не грати, а вигравати.

Перше класичне сезону. Динамо проти шахти. Луческу проти Де Дзербі. Досвід проти молодості. Молоде Динамо, яке проводить вже другий сезон під керівництвом свого тренера, і суттєво оновлена і омолоджена шахта, яка знаходиться у стані перезавантаження. Власна школа проти бразильської колонії. Можна довго продовжувати цей ряд. Але я впевнений у тому, що до матчу, хай і такого специфічного статусу, буде найвідповідальніше ставлення з обох боків. Вийдуть найкращі гравці. І на сьогодні вже легко передбачити склади. Під питанням лише 1-2 позиції.

Найсильніший склад шахта поставити не зможе. Ліміт. А у них в оптимальному складі 9-10 бразильців. Пятов, Матвієнко і Степаненко. Це точно ті люди, які зіграють зі старту. Хто буде ще одним українцем? Корнієнко, Мудрик, Марлос чи Сікан? При будь-яких рішеннях ці гравці є резервістами. Виходячи з філософії – буде Марлос. Проблеми ж шахти із лімітом на відповідальні матчі – їх проблеми.

Шапаренкозалежність. Новий термін у грі Динамо. Довгий час гра Динамо залежала від Циганкова. Тим більше у вересні Віктор почав показувати свою традиційно якісну гру. Минулого сезону Луческу показав, що гра його команди не залежить від одного гравця. Всіх можна рівноцінно замінити. Це він показав, коли у матчі проти шахти поставив у центрі поля дует Шепелєва і Андрієвського, і виграв матч. Та життя будь-якої команди – еволюція. Кожен гравець перебуває у різному стані готовності. Еволюція Динамо і еволюція Шапаренка вийшли на одну пряму. Гра Динамо не сьогодні напряму залежить від наявності в складі Миколи. Через нього будується вихід і швидкісний перехід з оборони в атаку. Він диригує темпоритмом, направленням атак. Ключовий гравець у схемах Луческу. Саме він, а не Циганков. Віктор і далі залишається гравцем високого класу. Але він більше грає в кінцевій стадії. Готує же все на сьогодні Шапаренко.

Прогнозувати хід гри – справа невдячна. Різниця в класі гравців по суті відсутня. Так, треба сказати, що шахта будує гру через контроль. Зовсім як Бенфіка. В ідеалі, як і португальці, повинен бути високий командний пресинг. Але його не було навіть із Шерифом. шахта стояла високо, готова була забирати підбори в центрі, а суперник розривав їх через фланг Додо. Схеми і принципи Де Дзербі поки не працюють. Не думаю, що це процес навчання. Скоріше за все наявний склад гравців в атакуючій групі не готовий працювати у відборі. Це ж дуже енерговитратна справа. Бігати і назад ,і вперед. Легше катати м’яч. Більшість каже про контроль заради контролю. Про відсутність ідеї в атаці. Все будується через Траоре. Я б не казав про таку однобічність. Та й мотивація на Динамо буде зашкалювати. Однак одна гра, можу статись все.

Динамо виглядає більш зрілою Командою. Всі знають принципи, схеми, маневри. За рік відпрацьована гра в обороні. І принципи гри в атаці. Дійсно індивідуальний потенціал групи атаки у шахти вищий. Але ж футбол – командний вид спорту. Тому виграти може будь-хто. Я ж вболіватиму за Динамо.

Дякую за Вашу увагу!