Хто не вчиться на власних помилках, той приречений до поразок!

Всі емоції залишились у вчорашньому дні. Після першого тайму їх було дійсно дуже багато. Бо коли дивишся футбол і бачиш повну імпотенцію, пробачте за грубість, деяких товаришів в Динамо, то виникають величезні претензії до тренерського штабу. Та другий тайм все змінив. Можна подумати, що вся справа у вдалих замінах. Мол там посиділи, поговорили і вийшли, налаштувались і здобули перемогу. Насправді окрім замін багато чого ще змінилось. Саме тому для мене була важлива конференція після матчу. Дуже хотілось послухати Олександра Хацкевича.

Ми всі знаємо, що інтелектуальні люди, розумні, завжди думають, аналізують. Впертість для тренера – добре до певної межи. По першому тайму ми побачили, що тренерський штаб абсолютно не зрозумів причини поразки від Янг Бойз. Чому? Бо там у нас перемогли тому, що активно накривали. Що вивчили, що вихід при високому пресингу Динамо здійснює виключно через Мбокані. Що Буяльский при жорсткій грі у центрі програє всю силову боротьбу. Ну, не атлет він, не боєць. Він просто технічний хлопець, якому потрібен простір щоб розбігтись. Тренер Партизану все це вивчив. Він ще на перед матчевій конференції прямо сказав, що програш Янг Бойзу став для нього посібником гри проти Динамо. І не тільки для нього.

Партизанимо в Белграді.

  Настрій після матчу із Вересом чесно кажучи паскудний. І не скажеш, що була погана гра. Куча моментів і нуляча реалізація. Найбільше засмутила саме тренерська робота. Хацкевич вчергове не стільки програв тренерську дуель, скільки не зумів переломити хід гри. Відчувати хід гри і зробити правильні, своєчасні заміни – мистецтво. Із Скендербеу у нього вийшло, а із Вересом ставка на відсутність замін не зіграла. Ми маємо тренерський штаб, який знову таки вчиться по ходу змагань, вчиться на помилках. І коли проти нас грає досвідчена команда, із досвідченим тренером, то ми бачимо всі недоліки цього тренерського штабу. Тим більше зараз перед виїздом в Белград на відповідальний матч, до домашньої команди.

Як зупинити цю чуму?

  Я довго мовчав. При всій моїй активній політичній позиції у житті і на фейсбуці. Тут, на футбольному сайті, я намагаюсь обходити скандальні моменти. Та в мені весь той бруд, який ми бачимо в 2017 році від футбольної верхівки, наростає в емоційний ком. Чим далі розвивається ситуація, тим більшими стають зловживання. І найгірше в тому, що все вирішується на користь виключно однієї сторони. І що все це покривається згори під тихий одобрямс. Тоді як феміда футбольна повинна наказувати всіх за одними законами, за одними правилами. Не може бути щось одне й те саме правильним для одних і не правильним для інших.

Випробовування Албанією. Скендербеу.

До кожного суперника треба ставитись із повагою. Навіть якщо це команда з Албанії, яка ніколи не була, і скоріше за все не буде, мати успіх на європейській арені. Скендербеу дивом потрапив у ЛЄ. Сталось це через те, що Динамо Загреб зараз в глибокій кризі. Команда шукає себе. А Скендербеу – збита команда. Є малюнок гри і команда грає від своїх можливостей, не намагаючись пригати вище. Тому, як показує практика, із такими командами треба грати уважно. І не думати, що ми їх однією лівою.

Трансферні пошуки. Вінгери. ч.1.

  Матчі збірної завершились. Всі повертаються до клубних справ. Коваленко і Зінченко, особливо перший, отримали таку гору критики на себе, що страшно виходити їм на вулицю. Особисто я не вів себе активно. Так, можна було написати великий матеріал по збірній. Так, можна було пройтись по Шевченко і персоналіям. Та найбільше мені сподобався коментар СаШо. Ясно і лаконічно. Від любові до ненависті три дні. Це все емоції футболу. Бо фігура Коваленко давно всім набила оскомину, як і фігура Зінченко. В клубах ці гравці не демонструють високого рівня гри. У випадку із Зінченко взагалі не зрозуміло де він щось демонструє, бо вже рік майже не грає. Та у збірній ці фігури центрові. Тоді як ті хлопці, як Шахов, як Гармаш, які показують якісний футбол, чомусь не грають. Таке враження, що збірна України – місце для набуття ігрової практики певній групі гравців. Тому і критика виправдана. Було багато Коваленко, та мало загалом збірної. Блідо зіграли всі. Хоча ясно, що окремі особистості виділяються негативно.

  Та все ж до справ клубних варто вже переходити. Фотки Ярмоленко і Дортмунді зараз найбільший тренд. Рибалка у терміналі Д. Тепер сьогодні всі чекають на Віду. Де він опиниться – головне питання дня. Та скоріше за все таки залишається в Києві. Побачимо. Як я і казав, що перехід Ярмоленко в Дортмунд для Динамо поставило багато запитань. Лідер пішов. Хто він новий лідер? Гармаш, Мбокані? Чи такі Циганков? У Віті зараз буде 3 місяці карт-бланш. Він буде грати, грати багато. Альтернативи не має. Так, є Ледньов, але він навіть не тренується із першою командою. Хацкевич не та людина, яка буде затикати цю позицію Бєсєдіним. Тільки у дуже крайньому випадку. При всій мої вірі в Циганкова, та поваги до Гусєва. Я вважаю, що треба просто підсилювати конкуренцію і глибину лавки на цій позиції. Саме тому сьогодні буде трансферний пост. Талановита молодь, мої селекційні пошуки.

Махір Мадатов

Новий Каладзе чи черговий пшик? Лука Лочошвілі.

Завжди задумуюсь про суть трансферної політики. Що таке вдалий трансфер? Клуби тримають великі селекційні підрозділи. Яка перед ними стоїть задача? Купити Неймара за 222 млн. євро? Чи потрібна для цього селекція? Купити гравця рівня Неймара – складно. Та для такої покупки потрібні гроші і вміння вести переговори. Жодного селекціонера для цього не треба. Можна сказати більше, що у більшості свої селекція зараз, коли більшість чемпіонатів є у світовій павутині, а інформація про гравців, їх статистика детально заноситься у сучасні програми. При чому це не просто статистика, а якісний аналіз ттд. Відкриваєш програму, обираєш модельні показники і запускаєш пошук.

Що нас чекає далі? Чи це вже дно? Радіти, чи плакати?

Радіти, чи плакати? За декілька днів до завершення трансферного вікна Динамо може залишитись без двох своїх найдорожчих гравців. І якщо із втратою Віди клуб вже змірився. Дійсно Віда може і залишиться до зими. А якщо не залишиться, то схоже для ротації вже готові придбати молодого гравця із Чукарічок, який повторно приїхав в Київ зараз. То ситуація із втратою Ярмоленко – як щастя і гордість за гравця. Та це величезні проблеми для Динамо.

Марітіму і складнощі передбачення.

  Вивчення майбутніх суперників зараз – одне задоволення. Легко знайти записи матчів. Легко ознайомитись із обоймою команди, із стилем гри, із плюсами і мінусами. Відповідно і робота по підготовці матеріалів значно полегшується. Я подивився три останні матчі Браги. Так, я не займався поглибленими вивченням, та для мене інформації достатньо. Можу легко сказати, що Марітіму – характерний португальський середняк. Та команда минулого сезону і те, що є у тренера зараз – дві великі різниці.

Дякую, Домагой! Хоча і не розумію...

Кожен з нас має вільне право обирати те, що вважає для себе кращим. Так, у виборі завжди є етичні норми, які перетинають деякі спортсмени, коли переходять з Реалу в Барсу, з Динамо в Спартак, або як Ситник і Самборський. То вже право кожного. Хоча той, хто перетинає етичну межу вже ніколи не буде мати поваги. Та ситуація про яку хочу написати зовсім інша. Хочу обдумати на папері вибір Домагоя Віди.

Теорія заговорів!

  Завжди хочеться знайти те, що знаходиться між строк. Трансферна будь-якого гравця – завжди таємниця за сімома печатями. Дійсно іноді важко зрозуміти те, чим керується менеджмент при підписанні того, чи іншого гравця. І яка роль агентів гравців у таких переходах. Також важливим є вміння команд розкручувати гравців і вдало їх продавати. У більшості випадків ці трансфери виявляються пустушками. Зараз ми спостерігаємо як скаженіє трансферний ринок. Перехід малиша Нея в ПСЖ, як це все було проведено, які скажені гроші заплачено. Та Неймар багато разів довів свою унікальність, чого варта тільки його видатна гру у ЛЧ Барселони проти ПСЖ. Він витягнув нульовий матч. Саме ця гра стала вирішальної для шейхів. Вони вирішили придбати собі такого гравця. Якість Неймара перевірена роками стабільної гри. А от якість Мбапе, який грав у збитій команді із якісними фланговими захисниками, прекрасним центром поля і досвідченим партнером, викликає величезні сумніви. Скільки вже було подібних талантів, таких як Ель Шаараві, Бріль Емболо, Маріо Балотелі, Антоніо Кассано, Марсіаль, Кейррісон, Жо… Можна зіграти видатний сезон, а потім бути просто середнім гравцем. Таких прикладів дуже багато. Та може Мбапе стане виключенням.