Динамо Астана. Без надії таки сподіваюсь!

Ми підійшли до наступного відповідального випробовування. Настрій достатньо песимістичний. Прогнози взагалі невтішні. Надія на те, що команду нарешті прорве? Все може бути. Дива трапляються. Можливо і зараз команда почне бігти, створювати моменти і переможе переконливо, легко. А якщо не легко, то переможе впевнено, твердо. Та що там вже я такий вимогливий, хоч якось, але переможе… Треба вірити в свою команду. Однак, реальність така, що останній місяць команда не показує якісну гру. По суті останній цікавий за змістом матч був проти Олександрії. Останній цікавий відрізок – був другий тайм у матчі із Карпатами до виходу Каліткі. Зараз це Динамо чекає важка гра на груповому етапі відповідального турніру. Тому оцінювати шанси треба з багатьох точок зору. А не лише на папері.

На папері то все зрозуміло. Клас гравців Динамо набагато сильніший за клас Астани. Домашні стіни, амбіції, престиж і серія з 5 матчів без перемог. Це колись повинно завершитись. І цей матч здається достатньо вдалим і своєчасним для цього. Треба вже долати яму, треба підійматись. Бо далі падати вже не має куди. Ще пару подібних матчів і сезон буде втрачено вже у вересні. Тому класика від Лесі Українки про те, що «без надії таки сподіваюсь» зараз дуже актуальна.

Астана – команда із достатньо віковими гравцями, яка багато років поспіль є незмінним чемпіоном Казахстану. Селекція побудована так, що здебільшого це все збірники. А це, як відомо, говорить про рівень гравців, про їх міжнародний досвід. У казахській команді грають збірники з Сербії, Боснії, Азербайджану, Угорщини, Хорватії, Білорусі, Конго і Кюрасао. Зрозуміло, що більшість казахів – також гравці збірної Казахстану. Трансферна компанія цього літа була направлена на ЛЧ. Та поразка від Загребу все перекреслила. З команди пішов лідер і найкращий гравець ганець Патрік Твумасі і давно відомий нам правий захисник білорус Шитов . Ганець був найкращим гравцем команди, який давав швидкість. Також залишили команду сербський форвард Деспотович і дуже якісний гравець центру поля боснієць Граховац. Натомість прийшли досвідчений серб Рукавіна з Вільяреалу, центральний півзахисник азербайджанський бразилець Річард, форвард з Генту Янга і ще один бразилець в річній оренді з ПАОКу, вінгер на заміну Твумасі, Педро Енріке. Всі новачки стабільно грають. Їх взяли не для того, щоб вони адаптувались і гріли лавку. Вони грають, забивають, допомагають своїй команді здобувати результат.

Чи стала Астана слабшою з приходом-уходом Григорчука? І взагалі, що це за команда? Легко побачити, що у команди вікові гравці. Основа – легіонери. По суті лише 2-3 казаха грають у старті. Досвід – основна риса команди. Гравці вміють грати на результат. Тобто вони знають як сушити гру суперника і як витискати максимум зі своїх моментів. Є певна лінія і гравці її гнуть. Астана не має особливих швидкостей. Хоча гра і побудована за рахунок флангових навісів і дальніх ударів. Зрозуміло, що стандартам також приділено багато уваги. Команда без блиску, без зірок. Такий собі матьорий дядька, криголам, який тихоходом преться вперед. Не має тут гравців із надзвичайною швидкістю. Це абсолютно не Аякс. І це абсолютно не Славія. Не має такого силового футболу. Казахи грають за рахунок досвіду. Багато аналітиків кажуть про те, що Григорчук намагався привити більш швидкісний і технічний футбол. І що це розбалансувало гру команди. Саме з цим пов’язують поразку від Динамо Загреб. Та Григорчук у дивній творчій відпустці, офіційно по родинним обставинам. І Астана знову грає так, як до нього.

Виділяти гравців особливо не треба. Хоча безумовно є хорват Томасов і конголезець Кабананга. Це люди ,які вміють робити різницю. Зрозуміло, що на своєму рівні. Команди без швидкостей – взагалі достатньо нестандартно. Надійна гра в обороні для них – головний пріоритет. Всі вміють тримати свої позиції, грати надійно і просто. Дійсно простий футбол від вікової команди.

Слабкі міста зрозумілі. Пара центральних захисників Анічіч і Портніков, а також опорнік Маєвський – потужні гравці взагалі без швидкостей. Навіть наші, далеко не видатні Сидорчук і Буяльський, набагато швидші за півзахист нашого суперника. Наші шанси – високий пресинг, перехоплення м’яча на половині суперника і швидкі забігання у зони за спини захисникам. З позиційних атак забити Астані надзвичайно важко. Дуже вже потужні хлопці грають і насичують центральну ось.

На папері Динамо сильніше. Навіть у сьогоднішньому стані Динамо сильніше. Та це все розклади. Астана – достатньо прийнятний суперник. Бо це команда без особливих швидкостей. Саме тому будь-який результат, окрім перемоги у цьому матчі, буде сприйматись різко критично. Для себе я змирився із тим, що Хацкевич припинив розвиватись, не хоче нічого змінювати. Що у нього є власна філософія і погляд на основу. І що це наразі не дає ні гри, ні результату. Багато запитань по трансферам. Бо не відомо навіщо людей брали, якщо вони не грають взагалі. Тому у зміни особливо не вірю. Та сподіваюсь, що ця стабільність дасть таки результати. Хочеться вірити, що Динамо таки знайде свою гру і здобуде переконливу перемогу.

Дякую за увагу!