Перемога - це вихід з кризи чи просто один епізод, випадковість?

Ми живемо в таких умовах, що змушені радіти будь-якій перемозі. Тим більше, що на цьому тижні лише Динамо принесло хоч щось у загальну скарбничку України. Два інших наших представники пролетіли без шансів. Це такий позитивний віст. Треба сподіватись, що ми заберемо 18 очок із 18 можливих. Тим більше, що суперники у нас достатньо прохідні. Хоча, наразі в це слабо віриться. Та може ЛЄ стане відрадою в цьому сезоні. Раніше, в попередні роки, ми розпочинали куди складніше групові етапи, а потім добирали. В минулому сезоні Ренн став нашим прохідним квитком. Наразі ми дочекались перемоги. Можна видихнути? Хіба що трішечки. Бо в неділю нас чекає Ворскла. А футбол Михайличенка поки змушує напружуватись.

 

У першому таймі ми не побачили швидкостей, пресингу, активності великої. Склалось враження, що відбувається контроль м’яча виключно заради контролю. 63% - показник. Але лише 4 удари у напрямку воріт, з яких максимум 1 був наближеним до створу. Тоді як суперник, який сильно то і не біг в цей вечір, але також наніс 4 удари і 2 з них були у створ. Було таке відчуття, що от ми катаємо, катаємо… а потім обрізка і привеземо. За всю гру була 1 обрізка по центру і 2 провали на фланзі Кендзьори. Коли кажуть про брак Миколенко, то він весь був на половині суперника в атакуючій фазі. Цілком прийнятний варіант. Атака у першому таймі не пішла. І це так типово для Динамо Михайличенка.

Що відбулось у другому таймі? Команда стала грати вище, агресивніше, піднялись не тільки швидкості, а і з’явились, нарешті, сольні проходи від Вербіча і Циганкова. Було відчуття, що дотиснемо. Але після того, як не вийшло реалізувати декілька дуже класних моментів, довгий час не виходило щось створити. Статистика другого тайму показова. 10 ударів і 5 у створ. Різко збільшений темпоритм на 84 хвилині таки дав результат. Все ж дотиснули. Якісна робота у відборі і прекрасні дії від Шепелєва в атакуючій фазі і фінішного акорду від Буі. Хотілось, щоб таких моментів було в 3-4 рази більше. Та ми маємо те, що маємо.

Всі гравці після матчу сказали, що зняли закляття. І що тепер команду прорве. Я б не був таким оптимістом. Мальме склав надзвичайно слабке важення. У нас так беззубо не грає навіть остання команда чемпіонату. Для мене залишились запитання. Це шведи так боялись Динамо? Чи це Динамо настільки їх передавило? Чи це була виїзна модель? Відповідь ми отримаємо лише у матчі відповіді. Мальме – найслабший суперник Динамо за доволі таки тривалий час. Бо вони не створили нічого небезпечного у наших воріт. Жодного серйозного натяку на якусь небезпеку. І взагалі ніякого конструктивного футболу.

Саме через таку слабкість суперника і перемога Динамо не виглядає переконливою. Треба було забивати раніше і більше. І перший тайм треба було проводити куди агресивніше. Із Ворсклою такої гри може бути недостатньо. А так треба порадіти і висловити слова вдячності хлопцям за віддачу. Вони точно прагнули перемоги і намагались виконувати тренерську установку. Та наразі гри немає. Та все ж є надія, що скоро Попов і Шапаренко знову будуть в обоймі. І тоді ситуація стане краще. По суті це наш головний резерв зростання у структурі гри на сьогодні.

Дякую за увагу!