Про мух і катлети...

 

Хто винен у сьогоднішній історії Динамо? Безумовно – все накопичувалось роками. Системні помилки у розбудові команди, у менеджменті. Відсутність стратегії розвитку. І все це із іноді дійсно яскравими спалахами. Іноді стається. Напевно найсвітлішою полосою Динамо часів ІМСа – були неочікувані тренерські рішення. Період приходу тренерів москалів, які дали клубу поштовх, виховали плеяду талановитих гравців. А потім знову сірий період, хоча і з гучними тренерськими призначеннями, Лужний, повтором невдалим із москальом. І, здавалось би, самий жахливий період – Блохін. У нього були найкращі легіонери за всю історію Динамо. Величезні інвестиції в топових гравців. І провал.

На дні Динамо відшукало Реброва. Саме Ребров і є найсвітлішою полосою Динамо. І суть далеко не тільки у 2 чемпіонствах, виходів 1/8 ЛЧ. Ребров будував систему. Від академії до першої команди була побудована вертикаль. Чіткі принципи, базова модель, команда однодумців. Іспанці дали Динамо дуже багато. А Ребров не хотів зупинятись. Він вимагав від ІМСа змін. Клуб повинні були залишити ті, хто тягнув Команду вниз, хто пересидів. Але ІМС не пішов на радикальні зміни. Тому Ребров пішов. А ми залишились із ручними, зручними Хацкевичем, Михайліченко. Результати падали вниз, все йшло на дно. І тут ІМС знову здивував радикальним рішенням. Луческу – було саме радикальне рішення з усіх можливих. Всі сприйняли його негативно. А Мірча прийшов із свіжими ідеями. Перший сезон пройшов вкрай вдало. Вихід у ЛЧ, золоті нагороди. Але другий сезон вже був не таким. Початок команда йшла по накатаному, а потім почала видихатись. Може війна і вплинула на Динамо. Але зараз вже зрозуміло, що Луческу зайшов у глухий кут. Динамо необхідна радикальна міра.

Скажу одразу, що безумовно варіант із СаШо актуальний. Може він і дасть якісь зміни. Тут важливо зрозуміти те, що якщо ІМС таки вирішить прибрати Луческу, то СаШо – не радикальна міра. Може Сашо і матиме результати. Він людина розумна, але чи має він команду, філософію, плани будувати систему? Не впевнений. Все ті ж динамівські серця. Радикально – взяти тренера, який перезавантажить команду, знайде серед молоді тих, хто одразу підсилить Динамо. І розчистить конюшні від тих, хто там застоявся.

Хочу розібрати Луческу. Безумовно його перший сезон – довіра до Шапаренка, який розкрився. Це довіра до Бущана, який різко додав у стабільності. Це довіра до Забарного, який у 18 став справжнім лідером оборони Динамо. Це Циганков, який був на надзвичайно високому рівні. І це прогрес Буяльського. І Де Пена, Жерсон, Кендзьора. Динамо мало легіонерів, які робили свій вагомий вклад у результати. Команда була вмотивована. Зараз ми маємо команду, де не підготовлена зміна. Гравці йшли, а заміна не була підготовлена. Вертикаль в Динамо ніхто не будував. Рішення легко розібрати.

Відхід Миколенка. На той момент у Динамо був Вівчаренко. 19 років. Очевидна перспектива. Всі визнають, що це один із головних талантів академії. Не випадково цього літа Тоттенхем хотів його підписати. Так, задешево. Але що зробив тренерський штаб? Замість активної ставки на молодого гравця, який доволі успішно грає у своїх матчах. Достатньо згадати скільки вирішальних голів за Динамо він вже забив. Повернули Дубінчака. Старшого гравця за Миколенка. І саме на нього йде ставка у Луческу. Дубінчака не бачать тренери Збірної. Вівчаренка навіть без практики випускають у матчі молодіжок України і Англії. Вівчаренко стає одним з найкращих гравців на полі у протистоянні із топовими гравцями. Нормальна практика для клуба розвивати молодь. Не награвати безперспективного Дубінчака.

Відхід Забарного. Достатньо свіжий приклад. Всім було відомо, що в дублі грає Антон Боль. Молодий гравець. Швидкісний, з хорошим пасом, відбором, світлою головою. Саме його бачили в основі всі фахівці. Тільки Забарний закривав йому шлях в основу. І от відхід Забарного. Ідеальний момент довірити Болю. Але Луческу робить ставку на Дячука. Гравця, який за своїми модельними характеристиками наближений до Попова. Тільки слабший за рядом показників. І от всю весну 2023 тренерський штаб награє пару Попов і Дячук. Так, з проблемами, з складними моментами. Але є довіра і гравець прогресує. Боль не отримує довіри, гріє лавку. У підсумку влітку гравця, який по суті не грав пів року, відправляють у Зорю де є зіграна пара центрбеків. Ставка на пару Попов і Дячук? Ні, випливає Біловар. Провалює першу ж гру. У підсумку, після першого слабкого матчу Дячук також сідає на лавку. Динамо має 4 захисника. Але лише Попов є кваліфікованим гравцем. Всі інші не відповідають рівню. Тренерський штаб профукал Боля. Не факт, що хлопець зможе знайти тепер себе у футболі.

Відхід Циганкова. Впевнений, що в клубі такого ніхто не очікував. Але тут план був. І цей план – Ярмоленко. Безумовно купити гравця рівня Циганкова – нереально. Виховати – да. Але школа так і не дала талантів на цю позицію. Тому Ярмоленко прийшов. Перріса відпустили. І тепер Шепелєв бігає на цій позиції. Гравець без швидкості і креативу, опорник.

Планування у Динамо відсутнє. І це робота менеджменту. Рушійна сила тут хто? Президент? Головний тренер? Спортивний директор? Впевнений, що це робота всіх. Стратегія розвитку – комплексна робота. Недостатньо мати таланти у школі. Треба будувати систему так, щоб все було монолітно. Наразі Динамо у всебічній кризі. Кадровий голод. Відсутність гри. Жахливі результати. Вихід із кризи один – радикальні міри. Але, я так думаю, що мухи сплять, бо наїлись котлеток і все у них добре.

Дякую ЗСУ!!!