Чи це буде нова збірна України, чи все старе потягнеться і далі?

  Залишилось декілька годин до початку першого відбіркового матчу. Після Євро ми втратили основи довіри у власну збірну. Призначення нового тренера, викликані гравці, вся ця таємничість… це не додає позитиву. Бо ж все не визначене завжди породжує страхи. Зрозуміло, що треба завжди бути реалістами. Можна навести приклад нещодавнього матчу молоді із французами. Другі були у статусі фавориту, так багато зірок. І наша команда, яка зараз переживає перебудову, де почали вже грати гравці 1996 і 1997 років. І що ми побачили? Що дисципліна, порядок і величезне бажання дало нам перемогти. Те ж саме на Євро показала Ісландія. Ми ж розуміємо, що рівень цих гравців здебільшого нижче середнього. Але, вони завжди виходять на поле і віддають всі сили боротьбі.

  Ісландія грає у простий, вертикальний футбол. Все побудовано на швидкості. Гравці грають із величезною віддачою.  До нас їде команда, яку легко передбачити. І це для Ісландії найскладніше. Однак, із простим футболом завжди важко боротись. Особливо із таким футболом, у який грає наш суперник. Силовий футбол у дотик, де гравці суперника атакують не так і часто, але завжди великими силами. В цьому суть атаки, вона не відбувається випадково. Атакують швидко і варіативно. Саме це дає перевагу. Саме це дало змогу на Євро дати результат. Атака у 5-6 гравців, які дуже агресивно вриваються у вільні зони – страшна сила. Так, весь матч так атакувати не можливо. Тому Ісландія проводить за матч 10-12 таких атак. І дуже якісно грає на стандартах. Бо так само великою кількістю і дуже агресивно напрацьовані комбінації, коли м’яч накидається, скидається і заноситься у ворота. Що можна протиставити цій агресії? Ще більшу агресію, ще більшу віддачу, ще вищий темп атак, контроль м’яча, і безпечна гра при позиційній атаці, щоб не створювати небезпечні стандарти біля власних воріт. На словах це легко, а на ділі. Побачимо.

  Спрогнозувати Україну Шевченко важко. Зараз є багато розмов, але ми забуваємо основне, що команда категорично відмовилась грати товариський матч. Чому? Як на мене це пов’язано із зміною тактичної схеми. Я думаю, що спеціально під Ісландію розроблена спеціальна тактика. Яка? Я можу лише здогадуватись і помилятись. Цілком можливо, що нас чекає традиційна схема, традиційна гра. І все це навколо – антураж. Та я спробую висловити свої думки. Збірна буде грати по різному. І тактичні схеми будуть різними. Можлива і 4-4-2, і 4-3-3, і 4-5-1. Далі можна дрібнити схеми. Я думаю, що з Ісландією ми можемо зіграти 3-5-2. Чому я так думаю і що це за 3-5-2?

  В центрі нам важливо створити кулак. 3 захисники центральні – якість при боротьбі із агресивними навісами. По суті – є важлива схема боротьби проти такої команди. Як і ось ці 5-2, де 2 попереду можуть бути не форварди, а умовні Ремзі і Бєйл. Або умовні Конопляка і Ярмоленко. Чим це цікаво? Не буде типового центра, до якого ми так звикли, і якому дуже важко буде вигравати повітря у потужних Ісландців. 3-5-2 – робота внизу, це активні забігання понизу 2 швидкісних вінгерів, які при позиційному захисті можуть займати фланги, а при позиційній атаці не будуть стояти, а будуть пересуватись по всій ширині атаки. Насправді це саме нові тенденції Євро. Саме так грали декілька команд на турнірі і грали досить успішно. Саме таку схему все більше напрацьовують деякі топ клуби. Наприклад Атлетико досить успішно випробував гру без чистого форварда і у 3 захисники проти Баварії.

  У нас дійсно не має жодного гравця, який так би грав. Наші команди у такий футбол майже ніколи не грали. Я і сам скажу відверто, що якщо Шева зіграє у цю схему, то це буде величезний ризик. Але, він покаже тактичну глибину свого розуму. Бо ця схема є дієвою проти команд, які грають і силовий і агресивний футбол. Бо вона покращує показники в обороні і дає більше варіантів в атаці.

  Якщо ж ми зіграємо у той футбол, що був на Євро, у ту саму схему… думаю, що на буде важко розраховувати навіть на нічию. Та я дійсно не вангую. Я просто думаю. І вірю в перемогу збірної України.

  Дякую за увагу!