Зоря Динамо! Командний прогрес Динамо.

 

Завжди приємно писати про такі матчі. І ще більш приємніше писати про такі матчі, із таким результатом. І абсолютно класно писати про такі матчі, із таким рахунком і такою грою у виконанні Динамо. Особисто я давно не пам’ятаю таких емоцій. Це ж матч, про який стільки було сказано. Матч з Вільярреалом був не настільки принципово важливим. Хоча я б посперечався. Зоря мала 9-ти матчеву виграшну серію. Перед матчем лякали крутою зв’язкою форвардів Гладкий – Сіядманеш. Про іранця взагалі дуже багато було сказано. Сперечатись тут не варто. Хлопцю лише 19-ть років. Динамо ж підходило після важкого циклу матчів, коли весь час по 3 матчі на тиждень. По суті всі ці матчі грались однією обоймою з 14 гравців. Весь цей період у Динамо також надзвичайно позитивний, емоційний. Для будь-якої команди важливий результат. Пройти Брюгге, здолати Колос у КУ, в чемпіонаті закріпити свої +4 над шахтою. Матч з іспанцями не дав негативу. Якби Динамо винесли за грою в одні ворота – да. А так всі ж і так усвідомлюють, що молода Команда, яка вчиться, грала проти іншої команди, яка має досвідчений склад з гравцями високого рівня. І от за грою Динамо не програло. Ми виглядали куди краще ніж в домашньому матчі із бельгійцями. Саме за змістом. Інша справа – клас гравців. Іспанці створили і витиснули максимум. Ми ж зі своїх моментів не витиснули нічого. Та в таких матчах важливий саме зміст. Витискати максимум з моментів – досвід.

Уважно слухав і читав все те, що розповідали після матчу експерти. Скрипник сказав, що Динамо здобуло не заслужену перемогу. Така психологія для власних гравців. Гравці Зорі як і їх тренер розказали, що це вони повинні були вигравати. Тут варто сказати, що в цьому матчі Динамо і Зоря показали абсолютно різний футбол в атаці. Динамо будувало атаки через довгі розіграші, переводи з флангу на фланг, із забіганнями, відкриваннями, високим пресингом під час втрат м’яча. Це не було монотонне перекатування м’яча. Не було і одноманітності. Легко побачити як сольні ривки по центру, на флангах, чітка робота над розшаруванням структурної гри суперника в обороні завдяки всім прийомам. Це раніше Динамо грало прохід по флангу – навіс. Сьогодні атаки будуються як по центральній зоні, так і через фланги. Є дальні удари, є парашути, є індивідуальні вривання, навіть стіночки спартаківські є. Командний розвиток іде. Це неможна не бачити.

Дуже показовою атакою став епізод на 9-й хвилині матчу – удар Бєсєдіна головою у боротьбі із Абу Ханною. Але цей епізод треба розпочати з 7 хвилини – 10 секунд, коли Забарний виграв силову боротьбу у Сіядманеша. А далі були 16 передач. Після виграної боротьби Забарним, Сидорчук виносить м’яч свічкою, Буяльський виграє верхову боротьбу і скидає Бєсєдіну, який чіпляється за м’яч і відкидає в розтяжці на Шапаренко. Микола переводить у вільну зону на Миколенка, який просувається вперед і віддає на Сидорчука в розріз. Сергій грає назад на Забарного. Ілля робить діагональ метрів на 40 на Миколенка. Далі іде перепасовка з Де Пеною, назад на Сидорчука. Катають м’яч, без загострення? Сидорчук відкидає майже на середину поля Шапаренку і 10-ка Динамо неочікувано робить ривок метрів на 40-45 в штрафний майданчик Зорі, скидає під навіс Миколенку, який не робить навіс, він прострілює на Буяльського, який вривається в штрафний майданчик. Але Вернідуб перериває пас. Миколенко підбирає і віддає Шапаренку, який робить діагональний перевід на Кендзьору. Томаш робить навіс, Бєсєдін виграє боротьбу у Абу Ханни, а Де Пена намагається закрити штангу. Іде 8 хвилина і 8 секунд. Атака тривала майже 1 хвилину. Змінювались напрямки, методи і шляхи. Головне – фінішували ударом, небезпечним ударом. Таких моментів достатньо. Можна подивитись, так для прикладу, момент з 13-43 по 14-16. Красиво все, бо у боротьбі, яку повністю виграють гравці Динамо.

Зоря ж будує свої атаки по іншим принципам. Тут виключно вертикальний футбол. Сучасно? Безумовно. Та якщо чітко тримати структуру буде вкрай важко проходити оборону. Стандартний підхід – гра через стовпа. Гладкий на досвіді вміє обрати правильно позицію і якісно розігнати атаку. Епізод на 27-й хвилині є найнебезпечнішим у матчі для луганчан. Найякіснішим. Хоча стався він після суперечливого штрафного, коли Циганков зіграв із Жуніором плечем в плече в боротьбі. Це другий фол з боку Динамо. Хоча в Англії на таке ніхто б не звернув увагу, бо це жорстка боротьба плечем в плече без рук. Фаворов в дотик запустив парашут, Гладкий відірвався від Забарного і скинув на Кабаєва. Тут легко побачити одразу декілька помилок від Сироти. Олександр не витримав лінію. Забарний же чітко грав по спині Гладкого. Під час скидання Гладкого Сирота зробив не крок на зустріч, так би він перехопив м’яч, а навпаки крок назад. Дуже багато йому треба працювати над позиційною роботою в захисті. Кабаєва передали Де Пені, який відпустив Кабаєва. Відстані між Де Пеною і Кабаєвим більше 3-х метрів. Гравець Зорі без проблем мав кучу часу для прийняття рішення. А Сидорчук не встиг заблокувати Юрченка, який бив без перепон.

Епізод на 36-й хвилині – все на розсуд суддів. Циганкову кричала вся лавка, що ззаду. Він замість того, щоб зіграти в дотик, вирішив зупиняти. Так, отримав по нозі, бо забрати м’яч без удару в такому епізоді нереально. Але ж зараз VAR трактує епізоди так, як це вигідно. І тому, враховуючи, що шахта вже вигравала в Чернігові, рішення могло бути на користь Зорі. А тут ще і Забарний двічі впав. Тому Бущан дійсно потягнув. Молодець.

Всі ж бачили як розпочався другий тайм? Серія атак Динамо. Кутовий за кутовим. Тому я хочу навмисно зробити акцент на скріні саме на 53-й хвилині. Шапаренко дивиться на Сидорчука. Я у цьому впевнений. Але цей кутовий подасть Де Пена.

Перший гол розібраний. Можна довго розповідати. Молодці. Змусили помилитись і Василя, і всю оборону. Атака була дуже красивою. Знову було багато спроб зайти в штрафний майданчик різними методами з 53-35 по 54-14, коли гол забили. 40-к секунд агресії, суцільної агресії.

А другий гол розпочався на 55-56. Розпочався він із відбору Кендзьори і Циганкова. Активного відбору у Жуніора. Потім була серія передач, аж із пасом назад Бущану. Далі ж на це можна дивитись сотні разів. Найкрасивіша комбінація року. Якби був гол – був би шедевр. Бущан, Шапаренко п’ятою, Де Пена парашутик і Бєсєдін удар з 30 метрів. Симфонія вертикального футболу. А на 57-31 ситуація повторилась. Шапаренко знову бачить неприкритого Сидорчука і вперше подає кутовий у матчі. Сидор виконав. Всі ці 1,5 хвилини – пісня. Побільше б такого футболу від Динамо. Браво!!!

Дякую за увагу!