Львів Динамо. А ви втомились від таких перемог?

Такі перемоги не викликають великих емоцій. Дивно? Для мене так. От якби вирвали ці 3 очки на останніх секундах, то тоді б було б більше емоцій. Але і тут не буде великого приводу порадіти. Чому? Дивуюсь. Спокійні і впевнені перемоги не викликають задоволення? Не той рівень адреналіну. От із Брюгге – інша річ. Вимучили перемогу тактичними рішеннями, стратегією на матч. Тут же вийшли і вже на 52 секунді по суті забезпечили результат. Не зупинились, продовжили тиснути. До перерви створили достатньо гольових можливостей. Реалізували пенальті. І зуміли погасити агресію Львова. Чи варто відзначати такі перемоги? Безумовно. Перемога не тільки на класі, а ще і на хороших швидкостях, прекрасній віддачі, емоційному підйому.

Багато хто розповідає, що гол Бєсєдіна – Циганкова став випадковим. Помилка воротаря. Але треба подивитись на цей гол під зовсім іншим кутом. Захист суперника дав можливість Циганкову легко прийняти м’яч перед штрафним майданчиком, легко розвернутись, увійти в нього і без пресингу нанести підготовлений удар з 15 метрів з робочої ноги у вільну зону. З іншого боку дуже активний центрбек Махмутовіч, партнер Родрігеша по збірній, в цьому епізоді абсолютно не контролює Бєсєдіна. Він не бачить, що Артем забігає у нього за спину. Вся увага Енеса зосереджена виключно на Циганкові. Це все рівень готовності включитись з перших секунд у гру, в боротьбу. Цілком можливо, що це також була установка тренерського штабу, одразу включити максимум, спробувати забити на перших хвилинах. Припускаю, що розслабленість Львова була помічена на розборі суперника. У підсумку одні розслаблялись, а інші скористались розслабленістю.

Динамо продовжило нагнітати. І цим приємно здивувало. Було відчутно, що другий гол назріває. Ряд хороших моментів у Буяльского і Сидорчука вилились в пенальті. Швидкий гол дійсно дав можливість більш активно рухатись в атаці. Ми побачили Команду, яка вміє атакувати. Інша тактика. Після перерви забили і третій гол після стандарту. Перед подачею кутового так і подумав, що Забарний в дублі забивав з кутових, а в першій команді ще ні. І тут виграна ним боротьба, хороший удар і добивання від Кендзьори. Все як по нотам.

А далі тренерський штаб показав, що таки глибина лавки хоча і по прізвищам велика, але от із структурою гри є проблеми. І не дивно. Альтернатива Сидорчуку відсутня повністю. Хоча і так відомо, що Сергій далеко не ідеальний опорник за багатьма моментами. Шепелєв ніякий не опорник. Тому матч, який протягом 60-ти хвилин можна було назвати сміливо одним з найкращих за змістом в сезоні, після 3-х замін на 62-й хвилині, різко змінив розвиток. Контроль над грою був втрачений. Суперник почав виходити в атаку без супротиву від верхнього і середнього блоків. І от ми бачимо, що хорватський півзахисник проходить весь центр і віддає розрізний пас на свого форварда, який абсолютно без супротиву забиває. Який акцент варто розставити. Так, дали пройти півзахиснику. Але він вже втикався у блок від Забарного. Весь захист чітко побудував лінію. Та 34 номер Динамо, я про Олександра Сироту, грубо позиційно помилився. Він створив 2-х метровий розрив лінії. Замість того, щоб витримати її. Був би банальний офсайд. Більше того, Сирота розвернутий обличчям до своїх воріт, а не зустрічає суперника. В цій позиції не поставити блоку, не відібрати м’яч у підкаті. Вже писав декілька разів коментарі, що Сирота на сьогодні – дуже сирий захисник, який робить в кожному матчі мінімум 1 велику позиційну помилку, яка призводить або до гольового моменту, або до голу. І те, що Денис Попов вилетів на наступні 3 тижні – робить наш захист надзвичайно уразливим. Немає ніякого запасу міцності. Шабанов пішов в оренду. Нового центрбека не придбали. Затикати прогалини знову доведеться за рахунок Миколенка і Кендзьори.

Що ще відбулось у цьому матчі? Динамо знову має відрив від найближчого переслідувача +4. Треба і далі нарощувати цей відрив. Якщо гравці будуть відчувати впевненість, мотивацію і грати з такою віддачою, то перемога в чемпіонаті прийде обов’язково. Зараз треба налаштовуватись на найближчий матч і брати максимум. Вільяреал – дуже висока планка. Куди вища ніж Брюгге за всіма показниками. Це гарна школа для кожного гравця. Це можливість тактично прогресувати, витискати з себе максимум. Такими можливостями треба користуватись. Не кожного дня граєш в 1/8 єврокубків.

Дякую за увагу!