Настала черга важливих рішень!

  Що краще? Виграти і вчергове заплямувати себе? Чи програти, але по чоловічому твердо, без театральної гри. Якщо допустив помилки, то їх сміливо визнаєш. Якщо програєш, то так, щоб всі побачили, що ти зробив все, аби досягти результату. Ми вчора дійсно програли. Програли через величезну кількість причин. Тут же ш не тільки вилучення Мораєса, а ще й невдала гра Хачеріді у двох епізодах, ще й певний нефа. Та щастить сильнішим. В тому числі і театрально, бо футбол – шоу. А гравці – артисти.  Так, все це телячі ніжності. Всім давно відомо, що у кожного свої методи досягнення результатів. І є багато команд, гравців, які не гребують нічим для досягнення результатів. Це задача тренера і гравців: гарно підготуватись до такої моментів і не дати себе спровокувати. Мораєс підвів команду. І він мужньо визнав свою помилку, публічно вибачився перед партнерами і суперником. Це чоловічий вчинок. Тоді як Пятов і не думає вибачатись перед Гармашем за удар коліном в спину, Фред не подумає вибачитись за розрив ахіллу Буяльскому, а компанія акторів навіть не задумається над тим, що варто бути чоловіками. Кожен обирає свій шлях.

Варто насолодитись миттю

Зараз є декілька актуальних тем. Вчора була така чудова перемога. І ми вже декілька днів спостерігаємо як шахта веде наступальну, анти динамівську агресивну компанію. Точніше ця компанія триває вже десятиріччя, та вона завжди загострюється напередодні матчів. Але в останні дні все це набуває апогею. Маразм досягає свого найвищого рівня. І маразм виходить від людини, яка сама є головним корупціонером і злочинцем в Україні. Ому особисто я вважаю тролінг від гравців найкращою відповіддю, бо гумор – найкраща відповідь злобі. А про вчорашню гру таки варто сказати декілька слів.

Звільните місце голодним!

Особливі емоції завжди потрібні. Позитивні емоції від перемоги, від надії. Зараз більшості людей потрібна надія. Бо життя не покращується. Кожен шукає собі віддушину. Важливо мати можливість знайти надію, знайти позитивні емоції. Цього сезону Динамо зробило дуже багато для того, щоб люди втратили надію, втратили віру і позитив. І останній матч в Полтаві в чергове підтвердив те, що тренер не має бажання вчитись на власних помилках. Хоча, цілком можливо те, що він елементарно не визнає власних помилок. Бо я не можу зрозуміти знову логіку. Читаю коментарі Сергія Станіславовича завжди уважно, бо сподіваюсь почерпнути там якусь важливу інформацію. І дійсно не так давно він в чергове сказав ті самі магічні слова про те, що в команді є певна кількість гравців як втратили мотивацію. І далі уточнює, що не можна сказати, що зовсім не має мотивації. Є втрата голоду. Тобто того, що давало змогу у минулі сезони виривати матчі, здобувати важкі перемоги. Це вміння грати на над зусиллях. Для цього треба бути зарядженим і  якщо не має майстерності, то компенсувати це емоційною складовою.

Про таке Динамо треба говорити!

  Так хочеться  поговорити про ЛЧ. Тим більш, що привід такий святковий. Як і у минулому році наша команда вийшла з групи. Але, цього разу все було не так. Завжди головним у футболі є рахунок на табло, тобто результат. Та набагато приємніше коли за результатом стоїть якісна, переконлива гра твоєї команди. І моя команда можливо і демонструє іноді нестабільність, як це було у Стамбулі, коли були проведені два різних тайми. Однак, як же грає ця команда. Це просто захоплення. Всі побудовано на поєднання найважливіших компонентів – високий рівень мислення, якість виконанні і організації гри. Як сказав один відомий аналітик сьогодні, що ця команда доставляє м’яч до воріт суперника в три дотики. Моє Динамо демонструє якість. Це поєднання індивідуально сильних гравців, які грають у швидкісний командний футбол. Думаєте, що мені щось привиділось? Так, я пишу про Динамо, про наше Динамо Ю19.

Чи побачимо ми в Неаполі нове Динамо?

  Зараз такий час, що від Динамо в ЛЧ вже ніхто і нічого не очікує. Чисто теоретичні шанси є, але практично вже ніхто у команду не вірить. Скоріше за все і самі гравці вже давно все розуміють. Залишилось довести цю ЛЧ до кінця. І саме тому матч у Неаполі перетворюється на гру без особливої мотивації. Дивно це звучить. Ні, для гравців Наполі мотивація буде високою. Для гравців Динамо це просто матч престижу. Саме тому більшість із нас не очікує нічого від Динамо. Думаю, що і гравці Наполі все розуміють. Тому хід матчу може стати досить несподіваним. Особливо якщо Ребров вирішить ризикнути.

На помилках треба вчитись!

Життя – важке випробовування для кожного. І оступитись може кожен. Та нам не відома справжня глибина прірви. Ми знаємо багато прикладів падіння людей. Знаємо, що впасти з вершини на дно дуже легко. Приклади Мілевського і Алієва далеко не перші, хто загубив кар’єру через алкоголь чи наркотики. Пол Гаскойн, Марадонна, Гарінча, Муту, Адріано, Бест, Леоненко… Це відомі імена. Але ж є багато не таких відомих гравців, які так і не стали видатними через алкоголь. Зараз в один ряд із цими людьми став колишній динамівець Роман Єрьоменко. Я зрозумів колись його трансфер до Рубіну, але так і не зрозумів як можна проміняти Динамо на Рубін. Хай не ображаються фани казанської команди. Але Динамо – Динамо. І якщо залишати таку команду на піку форми, то лише заради кращого чемпіонату і більш потужної команди. Бо з того часу, як Рома потрапив до Рубіна він зник для мене.

У пошуках логіки.

  Іноді треба помовчати, витримати паузу. Всі знають, що я підтримую Реброва. Напевно я один із тих, хто його завжди захищає, підтримує, намагається знайти пояснення рішенням. Хоча я вмію критично мислити. Для мене важливо бачити логіку. Логіка – головна складова мого життя. Якщо я бачу протиріччя, якщо я бачу як щось йде проти логіки, то у мене це викликає емоції. Бо я дійсно хочу у всьому бачити логіку. Ми всі заложники обставин. Скажімо я б дуже хотів поїхати відпочивати в Крим, бо у моєї родини склалась традиція їздити в листопаді в Крим, але ж зараз я хоч і можу собі це дозволити фінансово, але громадянська позиція зараз допустити таке не дасть. Чи я дуже хочу поїхати на Балі, але можу дозволити собі лише Єгипет. Те ж саме по Динамо. Ми хочемо дуже багато від команди, я думаю, що і Ребров хоче, але команда ніколи не могла собі дозволити придбати умовного Бейла, тому ми маємо Громова. Але чи є в цьому логіка?

Чекаю продовження!

Як все може  змінитись за декілька днів. Ще два тижні тому ми всі відчували стресовий настрій і масове незадоволення. Команда грала у звичний футбол, який саме з весни 2016 року став схожим на страждання. А результати були наслідками справжніх героїчних звитяг. Не було а ні легкості, а ні відчуття задоволення від гри. І як же змінилось відчуття команди за останній тиждень. Я не кажу, що покращився результат і нас чекає успіх. Скоріше за все навпаки, нас чекає ще багато важких емоційно матчів. Але змінився загальний фон.

Жодної ейфорії!

  Не варто очікувати цієї осені щось надзвичайне. Можна навіть сказати більше, що на весні також ми не побачимо феєрії від Динамо. Перехідний етап насправді тільки розпочинається. І хоча у Динамо дійсно прекрасна молодь, але найталановитіший молоді потрібен мінімум рік для обкатки на високому рівні. І обкатка – не вихід на 10-15 хвилин через матч, а стабільна гра в основі по 70-90 хвилин. Стабільні 30 матчів за сезон в старті – залог прогресу для молоді. І зараз все це ще не розпочалось. Наразі ми бачимо лише Корзуна і Циганкова, які поступово почали обкатуватись. Всі інші провели або декілька матчів, як Очігава, або один матч, або ті самі 10-15 хвилин через матч на третій, як Бєсєдін. Це не обкатка, це все проби. Саме тому перехідний етап стартував з того, що певна частина основи виявилась не готовою в 2016 році грати на рівні команди, яка ставить задачу перемагати в кожному матчі. Тому перебудова не розпочалась. Тренерський штаб став перед ситуацією, що момент на м’яку перебудову втрачено. І всі бачать, що іншого виходу вже не має. Потрібно починати жорстку перебудову, я б назвав це капітальним ремонтом.

Я завжди буду з тобою!

  Чи все так погано? Чи відбувається щось, чого ви не очікували? Чи ми всі сподівались на чудо? Я думаю, що скоріше за все так і є. Особисто я чітко все розумію. Коли команду поступово залишають лідери, інші лідери публічно заявляють про бажання залишити команду, бо вже її переросли, а нового підсилення не має. Точніше підписують гравців, але ж всім відомо, що це не ті гравці, які здатні підсилити команду під ЛЧ. Ми вимагаємо від тренера результату. Але ж йому не купують гравців належного рівня. Команда за кадровим потенціалом продовжує втрачати. І після цього ми хочемо перемоги над командами, де вибір гравців кращий, ширший, якісніший? Особисто я думаю, що у цих складних умовах Ребров навпаки витискає із цієї команди, із цих гравців максимум.