Між серцем і розумом!

Чи маєте ви оптимізм? Чи є у вас відчуття напруги, очікування? Чи нервуєте ви? Чи навпаки вас не турбує сьогоднішній вечір і ви налаштовані спокійно, без жодних емоцій? Напередодні матчу чемпіонату із Шахтарем у мене не було емоцій. Зовсім не було. Дивно, дуже дивно. А сьогодні із кожною хвилиною в середині зростає хвилювання. Частіше дивлюсь на годинник. Є бажання увімкнути якийсь фільм, щоб не дивитись футбол. Це на фарт. Минулого року планував не дивитися суперкубок. Та все ж брав в руки телефон і дивився рахунок. На другий тайм увімкнув, трохи подивився, побачив гол Фреда і вимкнув. Знову увімкнув через хвилин 10, гра не йшла зовсім.А потім бац і гол Віди. От тоді я вже дивився. Але зрозумів, що чемпіонат програємо, бо хто виграє цей суперкубок, той потім програє чемпіонат. Традиція. Так і сьогодні думаю, може не дивитись перший тайм, на фарт.

Дякую хлопці!

Вчора на стадіон прийшло трохи менше ніж 8 тисяч чоловік. А після матчу особисто я так і не побачив жодного матеріалу, де б хтось спробував подякувати команді за перемогу. Тиша, бо кожна перемога Динамо не дає можливостей критикувати. Навпаки всі сприймають такі перемоги як такі, що нічого не відбулось. Ну, мол а що таке, 6:0 – легкотня. Нащьолкали собі і що? Всі чекають на 17 квітня. Затаїлись у самих далеких ямах. Вболівання – таки важка справа. Бо ми знову бачимо, що дякувати гравцям за гарну гру не навчились. Ми вміємо виключно критикувати після складних матчів. Це наш коник.

Розставляючи акценти.

  Вже багато всього сказано, написано. Не думаю, що варто зводити всі думки, наводити приклади. Всі ці розмови про побудову нової команди, про обмежений кадровий потенціал. Зрозуміло, що все так і є. Але, це все для слабких. Є найголовніше. Особисто я так і не зрозумів за рахунок чого Динамо думало, планувало перемогти у цьому матчі. Якщо відомі сильні сторони суперника, то намагаєшся знайти їм протидію. Особисто я побачив, що Динамо таки знайшло протидію швидким атакам. Це правда. Дві помилки в обороні за весь матч – не так і багато. Та ми не побачили жодного якісного загострення. Ми не побачили якісної роботи в атаці. І саме це дивує.

Трансферні пошуки. Сербія. ч.1

  Мене завжди приваблювали трансферні роботи. Та я вже дуже давно не писав подібних робіт. І справа не в тому, що я перестав слідкувати за трансферним ринком. Просто Динамо перестало купувати гравців такого рівня, який цікавий мені. Та не так давно була конференція із Бериславом Станоєвичем. У якій він розповів про свої нещодавні поїздки в Сербію. І ці поїздки пов’язані із трансферними планами Динамо на літо. Цілком зрозуміло, що я вирішив приєднатись до селекційних пошуків. І хоча у мене не має можливостей Берислава, та я із висоти мого трансферного досвіду спробую розповісти про те, хто зацікавив мене у місцевій Суперлізі під підсилення першої команди. Бо є дуже багато талановитих гравців 16-19 років, та вони наразі лише для підсилення нашого дублю.

Урош Джурджевіч

Чи то яма, чи то схил... йдем у гору, не кричим!

Наша людська душа так дивно влаштована. Ми не можемо до кінця бути задоволеними. Навпаки, ми завжди шукаємо ложечку дьогтю. Хай і маленьку, але таку, щоб уся діжка із медом не була такою солодкою. Це і зрозуміло. Не має у житті нічого ідеального. А у футболі тим паче.  Зараз всі повторюють слова Нагорняка. Раніше, коли ще не так давно, Динамо показувало бліду гру і вичавлювало результати, то всі були кислими. Зараз з’явилась гра, дається результат. Треба подякувати тренеру, який знайшов вихід із тупикової ситуації, так здавалось, і команда потроху почала грати. Нарешті з’явилась тверда основа, а не постійне тасування складу. І ця основа все краще розуміє нову схему. Це ж не одна хвилина діла так просто перейти на нові принципи гри.

Чи можна пройти мимо?

  Чи можна пройти мимо? Іноді дійсно краще промовчати, ніж вступити в дику полеміку із іншими людьми. Зрозуміло, що кожен має право на власну думку. Як і відомо, що футбол відбувається за будь якої погоди. Що може завадити футболу? Дощ і сніг, навіть сильний мороз, або дика спека ніколи не заважають проведенню гри. Якщо буде страшений град, або дощ такої сили, що просто стіна стоїть, то тільки тоді матч дійсно призупиняють. По суті єдине, що може завадити футболу – замерзле поле. Бо по такому газону не можливо пересуватись в бутсах, це ковзанка. Тоді як на ґрунті, навіть на штучних, синтетичних полях давно грають. І якщо поле не замерзле, то грати на ньому можна. Хоча дійсно на травку падати приємніше, та й швидкість руху м’яча по траві значно краща. Та ми сьогодні побачили не просто дивину, ми побачили таку ситуацію, якої ніколи не було в нашому футболі.

Сумно, але все це так легко передбачити!

  Події відбуваються дуже стрімко і несподівано. Нажаль не вистачає вільного часу для того, щоб своєчасно і якісно реагувати на всі події. Тому останні роботи все більше схожі на дайджест, або на якісь підсумки тижня. Особисто мені таке не до вподоби. І я хотів би обговорити кожну подію окремо. Тим більш, що вони всі дійсно заслуговують на прицільну увагу. Та все ж черговий дайджест.

Всі шляхи ведуть до Загребу.

Завжди думаєш про те з чого почати. Відбулась гра із Чорноморцем. Перший тайм матчу дав надію. Ми побачили яскраву гру, прекрасні навіси від Антунеша, декілька невикористаних моментів та два прекрасні голи. А в другому таймі ми побачили все ту ж невиразну гру. І знову гол дуже схожий на той, що ми пропустили від Зорі. Повна відсутність надійності від оборони. Я б не сказав, що Одеса створила суттєву небезпеку. Та гол вийшов в наші ворота зовсім нелогічний. І до останньої секунди відчувалась напруга. Бо ж такий дурень може залетіти ще раз. І таке вже було далеко не один раз в цьому сезоні. А це як стабільність. Стабільні проблеми в захисті – те, з чим боровся Ребров, коли купував нових захисників. Дійсно хочеться впевненої перемоги. Та знову не виходить.

Треба мати гідність!

І зараз все почнеться. Після такої провальної гри весь бруд посиплеться на Реброва і команду. Бо навіть по заявці на матч легко побачити, що в запасі команди не має зовсім підсилення атаки. Один Яремчук. Кудись зникли Циганков і Шепелєв. А сама команда вийшла грати в академічний футбол, без особливих емоцій. Знову те саме катання і закидання, все розраховано на що там щось вийде. Не має іскри, не має жаги. Команди ще минулої гри зіграла без емоцій. А цієї ми побачили повну байдужість.

Зі святом, дівчата!

В цей прекрасний і теплий день хочу привітати прекрасну половину людства із ваши святом, святом Весни! Хочу подякувати за кожну мить, якою ви наповнюєте наше життя. Саме ви є нашим натхненням і сенсом нашого існування!