Такий собі символізм...

 

Біля 9 тис квадратних кілометрів власної Землі за останній тиждень звільнила Україна. З кожною хвилиною наші просуваються і звільняють нові села і містечка. Ніхто не може точно спрогнозувати те, де саме буде зроблений наступний удар. Але зараз чекаємо на звільнення Великої Олександрівки, Снігурівки, Осколу, Лиману, Кремінної, Рубіжного, Лисичанська і Сєверодонецька. А може і Херсону. Тут важко спрогнозувати. Але можна сказати точно, що наші воїни мають сили. Треба всіх підтримувати. Не забувайте про це. Бо спорті, і футбол у тому числі, можливі лише завдяки боєздатності ЗСУ.

Побільше всім нам хороших новин!

 

Високопілля, Озерне, Балаклія, Довгеньке, Снігурівка, Архангельське… Багато різних міст, за які йде боротьба. Частина вже звільнена, частина може бути звільнена з дня на день. На черзі за ними стоять інші міста і села. Симферопіль, Херсон, Мелітополь, Донецьк, Луганськ, Ізюм, Куп’янськ, Маріуполь… Всі будуть повернуті Україні. Зараз розганяється багато зрад. В основному це пов’язано із тим, що армія у нас стара, що немає там ніякої організації. Багато хлопців, які ніколи не були військовими, які пішли за покликом серця, не витримують. Чому? Війна це страшно. Рутина маленьких людей, які сидять в окопах. Тоді як все вирішує артилерія. Ще й те, що одяг, їжа, транспорт, оптика, дрони і багато іншого тримається на волонтерах, або військові самі собі купують. Цілком можливо, що така хвиля негативу необхідна. Люди в багатьох містах, у тому ж Києві, вже давно відійшли від військових дій і морально перелаштувались на мирне життя. Нічні клуби вже працюють. Корки на дорогах. Всі ті, хто був у Києві в кінці лютого – березні можуть порівняти. Люди стали менше донатити. А армія у нас величезна. Попереду холодна осінь і зима. Треба і далі знаходити в собі мотивацію допомагати армію. І, тут це справа особиста, проходити курси по стрільбі, по наданню першої допомоги. Це є, це доступно. Є час підготуватись до зими. Вона може бути доволі важкою. Тому треба годувати свою добровільно армію, щоб не годувати в кайданах чужу.

Проблеми Динамо - відсутність головних, системних компонентів, у структурній побудові гри.

 

Зараз такі дні, що краще мовчати, ніж гучно кричати. Важливо набратись терпіння. І помолитись за наші ЗСУ, щоб не було втрат, щоб всі залишились живими, а ворог побіг і масово здавався у полон. Треба помолитись!!!

 

Пошуки оптимізму.

 

Останні тижні проходять під суцільне паління в Криму. Крим дійсно останніми тижнями відчуває на собі те ж, що відчувають всі мешканці іншої України. Повітряні тривоги кожного дня, багато бавовни. Система ППО Криму показала себе вкрай слабко. По суті зараз атаки йдуть лише безпілотниками. Навіть не стільки атака, скільки розвідка. Там, де дійсно були атаки – райони Джанкоя і Сак. Там був надзвичайно дієвий ефект. Чим атакували – загадка. Точно не безпілотниками. Багато версій від Грім 2 до ATACMS. Можливо з часом ми дізнаємось правду. Сам факт, що паління в районах Сак і Джанкою було дуже потужним і ефективним. Ворог знає, що повторення може бути будь-де, будь-коли. Можливо, що саме зараз. ППО не здатне зупинити паління. Мости Херсонської області так само про це говорять, навіть сьогодні.

Переспективи Динамо

 

Спробую написати блог. Для мене ця тема давно назрівала. Попри війну і всю емоційну напруженість. Все ж дійсно війна перейшла в затяжну стадію, коли одні вже не можуть ніде сильно наступати, а ЗСУ продовжує перемелювати ворогів і накопичувати сили для звільнення територій. На щастя смертність серед наших героїв дійсно суттєво пішла на спад. Хоча втрати і далі великі. Кожне життя безцінне. З іншого боку ефективність реактивної артилерії вражає. І чітко можна побачити всі перспективи. З іншого боку я вперше за довгий час відчув дуже сильні футбольні емоції під час матча відповіді у Стамбулі. Такий прилив адреналіну. Тим більше, що була можливість дивитись матч на Сході України, де війна і далі відчувається кожного дня. Серед людей, які заслуговують величезної поваги. Тому дійсно хочу поговорити на тему перспективи сезону.

Про те, що є зараз важливим!!!

Я спостерігаю, що на багатьох ресурсах спортивне життя і блогерство набирає обороти. Безумовно надзвичайна важлива істина, що не треба дати війні засмоктати себе. Що треба жити мирним життям там, де є мирне життя. Тому і є історія, що чемпіонат необхідно відновити і проводити. Ідуть міжсезонні збори. Клуби навіть підписують легіонерів. Правда Динамо і шахта працевлаштовує всі свої легіонерські активи. Можна було б поговорити на багато важливих тем. Яка основна тема? Що буде з нашим футболом взагалі. Яка перспектива клубів у єврокубках. Яка перспектива Динамо? У шахти там все ясно. Їх чекає група ЛЧ. І склад по суті буде із власних вихованців різного віку, досвіду і майстерності. Та я б сказав так, що зараз головне питання не про футбол. Чи буде взагалі Україна?

Все буде УКРАЇНА!!!

 

Більше місяця тому, за 1,5 доби до початку війни в Україні, я написав свій останній блог. Весь цей час я не писав. Чому? Бо головна задача на сьогодні – виграти цю війну. Чому? Бо мова йде про існування не тільки України, як суверенної держави, а і кожного з нас. Вчорашні кадри із Бучі, та й історія Маріуполя, Чернігова, Харкова, Рубіжного, Волновахи, Тростянця і інших міст і сіл України. Добре відома історія Броварського району Києва. Про що ці історії говорять? Ніхто не прийшов когось звільняти. Це війна на знищення українців. Війна на знищення кожного з нас. Там, де стане нога орка, там буде смерть. Це будуть килимові бомбардування, знищення всієї інфраструктури, тортури і насилування жінок, дітей, чоловіків. Всіх без розбору. Кожен з нас повинен зробити все, що від нього залежить, щоб перемогти.

Контрпресинг - основна ударна сила Динамо?

 

Збори нарешті завершені і здавалось би, що скоро почнеться чемпіонат. Нас буде зігрівати емоційно перемоги Динамо. Та от зараз все розвертається в інший бік. Виникає логічне питання про старт весняної частини сезону взагалі. Сьогодні головне питання – чи відновиться чемпіонат? Якщо відновиться, то це буде Україна? Чи це буде виключно Західна Україна? Чи це буде виключно Київ? Чи це буде взагалі не Україна, а умовна Польща чи Туреччина? Я б не виключав таку історію, що друга частина сезону повністю пройде за межами України. Чому? Це точно дасть можливість зберегти легіонерів. Зараз же історія така, що всі легіонери сидять на валізах. Про українських гравців казати цього не буду. Але я не здивуюсь, що багато хто з них так само готовий до виїзду за межі України. Головне питання на сьогодні – мирне небо України.

Ігор Гомес. Реально чи ні? І чи є в такому гравці потреба?

 

Вже чітко видно те, що Динамо входить у сезон в гарному фізичному стані. Чітко видно орієнтири команди, яка готова давати результати. Але про це вже багато написано. Як і про те, що, нажаль, рівень конкуренції в Команді доволі низький. Присутня величезна прірва між однією групою, основною, і другою, резервістами. Вчора у матчі із латишами було чітко помітно наскільки проблемною стала відсутність Миколи Шапаренка на цих зборах. Так, він відійшов від корони, і вже тренується без обмежень. Хвороба пройшла менше ніж за тиждень. І, як я зрозумів, без втрат кондицій. Так само вчора була помітна різниця у рівні Динамо із Вітіньо, і без нього. На сьогодні можна впевнено казати, що основна обойма конкурентна і дієздатна. Резерв сильно обмежений. І от тут виникла новина про інтерес Динамо до Ігоря Гомеса. Новина підтверджена авторитетними джерелами. Це говорить про те, що переговори дійсно мають місце. Хочеться обговорити фігуру самого гравця і вірогідність його підписання.