Трансферні пошуки. Сан Пауло.

Сьогодні все буде просто. Мені навіть напружуватись особливо не треба. Можна сказати більше, що це міг би зробити кожен. Це буде така собі затравочка. Початкова робота в улюбленому напрямку. Безумовно це трансферні пошуки. Я б хотів написати про європейські ринки. Це завжди популярно. І є багато чемпіонатів де ми ще можемо активно купляти гравців. Не так давно ми нарешті відкрили Скандинавію. Там величезний пласт для пошуків. Рівень майстерності гравців, їх потенціал вже давно доведений. Як і Східна Європа. Динамо продовжує пошуки. Хоча всім нам відомо, що поки невідомо хто буде тренувати команду наступного сезону. Відповідно і трансфери будуть здійснюватися вже по факту нової стратегії розвитку. Так само мене зацікавив ринок Уругваю. Бо давно відомо, що місцеві гравці – бійці. Технічний рівень гравців також прекрасний. І гравці з Латинської Америки – така собі лотерея. Але достатньо багато випадків, коли селекція знаходить гравця і він розкривається. Інша психологія. Це ми бачили нещодавно по матчу із Львовом. Тільки треба вміти працювати. Тоді буде віддача. Сьогодні ж я напишу про тих, хто може зацікавити Динамо у складі Сан Пауло. Та сама команда, де зараз в старті грає Че Че і яка після 2 турів іде на першому місці в Серії А.

Лізіеро

Про зміну стратегії розвитку!

Взагалі я не хочу казати про матч Динамо проти шахти. Всі все побачили вчора. Відверто обидві команди не вразили. Та все ж ми розглядаємо все крізь призму гри Динамо. І тут можна сказати сміло, що ми не побачили агресії, не побачили гри на максимумі. Ми не побачили палаючих очей. І не було надриву. Гравці бились, але це все силовий футбол. Обидві команди грали без ризиків. Лише декілька разів у другому таймі гра розкрилась. Був порив. Він тривав хвилин 10 максимум за всю гру. А потім знову жорстка гра у відборі, позиційні атаки. Нічийна гра, яку багато хто охрестив ніякою. Може дійсно так.

Динамо шахта. Більше молоді - більше емоцій!

Мені добре відомо, що в сьогоднішнє Динамо вже ніхто не вірить. Не вірять у командні можливості. Не вірять у те, що ще є шанси зачепитись за золоті нагороди. Багато хто скаже, що треба б срібло вберегти. Чергова пауза на 2 тижні в нашому футболі затягнулась. Ми побачили товариський матч із Ворсклою. І там виблискували Попов, Цитаішвілі і дуже якісно зіграв де Пена. Принаймні якісно забив. На сьогодні вже немає критичної проблеми із складом. Більшість гравців одужали і відбули дискваліфікації. Так чи є шанси?

Не про футбол!

Ми увійшли в той тиждень, який багато чого вирішить у майбутньому багатьох з нас. Драматизму і так вистачає. Напевно ще ніколи не було такої напруги. Більшість моїх знайомих, які все життя аполітичні, взагалі не можуть знайти спокою. Це масовий рівень стресу. З чим він пов’язаний? Із відчуттям небезпеки. Внутрішньо є щось в середині, що може змінитись все кардинально. І змінитись у гірший бік. Не тільки для громадян, а і для всієї України. Ми або на порозі великого шухеру, або на порозі великих змін на краще. Це таке відчуття. Безумовно, багато хто не погодиться. Життя плинне, все тече, все спокійно. Війна десь далеко. Та що може змінитись і чому є таке відчуття небезпеки в середині багатьох?

Трансферні поневіряння))

Розумні люди завжди вчяться. І ніколи не повторюють тих помилок, які вже зробили, на яких набили шишки. Ми вже про це говорили. Я згадую задоволене обличчя Хацкевича на презентації Че Че. Хоча він не зовсім вірний приклад. І все ж. Тоді ми писали, що гравець розкрився у дорослому віці, а до того грав на любительському рівні. Що це людина, яка не грає у силовий футбол. Суперечливий трансфер гравця, який за кар’єру провів один яскравий сезон, був визнаний багатьма відкриттям чемпіонату. А у опитування на кращого гравця посів друге місце за Дуду. Теж для нас добре відомим гравцем. Чи бачили очі що беруть? Нагадаю, що на момент підписання Че Че вже 2 місяці був без практики, з квітня місяця втративши місце у старті Палмейраса. Склалось враження, що нам збувають такого гравця, який клубу не потрібен.

Битва №1 цієї весни!

Нам дуже часто говорять про те, що наш чемпіонат нудний. Тоді як подивіться чемпіонати Бельгії і Голландії. От де футбол і видовищний, і швидкісний. Команди забивають багато голів, грають у відкритий футбол і бувають справжні трилери. Правда можна згадати, що в минулому сезоні першого жовтня 2017 Динамо і Зоря видали надзвичайно крутий матч, який завершився із рахунком 4:4 і мав надзвичайно видовищний сюжет. Так сталось і цього разу. Сюжет надзвичайно непередбачливий. Саме у той момент, коли після видалення Кадара рахунок став 0:2, всередині було величезне бажання завершити цей мазохізм і вимкнути ТВ. Але внутрішній голос, да і таке буває, зупинив. Чи було передчуття? Ні. Надії також не було. Просто вирішив додивитися цю ганьбу. І всі ті, хто також знайшов у собі сили, отримали надзвичайні емоції. Шкода, що із Челсі так не сталось. А тут гравці полетіли.

Перший найважчий тиждень року...

Як ми починали збори Збірної України скандалами, так ми і продовжили після завершення матчів. Історія ж насправді ще далеко не вичерпана. Все тільки починається і так погано пахне, що варто було б вдягати протигази. Та в світі глобалізації і доступності інформації шила в мішку не сховати. Далеко не випадково я був проти не те щоб натуралізації жуніора мораєса. Я був проти того, щоб його кликали у Збірну. Свою позицію аргументував. Дійсно, далеко не всі із нею погодились. В такі ми вже часи живемо. Хтось радикалізується. А хтось ні. У кожного своя система цінностей. Та сам бразилець нічого корисного Збірній поки не дав. Навпаки, він може дати -6 пунктів у скарбничку, тобто 2 технаря. І особисто я буду тільки за те, щоб таке рішення було прийнято. Чому? Бо може хоча б УЄФА зламає цю гнилу фу-фу.

Реалії буття!!!

Чи звернули ви увагу на ту одностайність думок, які вчора прозвучали? Особисто мене це не здивувало. Всі почали думати, аналізувати. Достатньо багато людей, які займають провідні посади в нашому футболі, і президент Динамо, і головний тренер Збірної України, і ген. директор шахти, і всі журналісти. Всі в один голос озвучили одну єдину ідею. Що виступ Динамо і шахти в єврокубках пов’язані із рівнем чемпіонату. Ця ідея давно не так і нова. Але у 1998 і 1999 роках рівень нашого чемпіонату був так точно слабшим за сьогоднішній. І це не заважало Динамо дійти до ½ ЛЧ. Та я погоджуюсь із тим, що загальний рівень турніру впливає на рівень всіх команд, в тому числі і грандів. Бо грандам по суті створили максимально комфортні умови. Гравці не грають в критичних умовах. Темп матчів надзвичайно комфортний. І тому коли наші команди виходять на протистояння із командами з Бундесліги, Прем’єр Ліги, Серії А, Прімери, то просто фізично не спроможні грати на рівні суперника. Тому ми і бачимо як далеко не гранд Німеччини Айнтрахт розриває шахту, а Челсі Динамо. Розрив із кожним роком тільки збільшується. Всі кажуть про конкурентний чемпіонат.

 

Коли в тебе ніхто не вірить... Ну, майже ніхто!!!

Завжди вдячний всім за думки і коментарі. Та я дійсно проти хамства. Важливо ніколи не переходити межу між конструктивною критикою і огульним хамством. Критика завжди повинна вказувати на недоліки у побудові гри, у тактичних ходах, у налаштуванні команди, у кадрових рішеннях, хоча це завжди найсуб’єктивніша стаття, у фізичній формі. Коли я подивився на склад недільний проти Арсеналу, то був глибоко неприємно вражений. Гармаш на вістрі, Бурда на фланзі оборони. У заявці жодного форварда. А з лавки підсилити атакуючу гру теоретично міг лише Буено. Більше того. По ходу матча знову заміна Циганкова на Смирного… Це завжди вводить у ступор. Та всі ці  рішення здаються такими суперечливими лише на перший погляд. Треба копати глибше.

Надія на молодь чи ставка на досвід?

До матча в Лондоні ще далеко. Та все ж варто написати декілька думок. Тим більше, що після травми Соля на думку багатьох шанси, які і так були маленькими, стали мізерними. Тут знову можна звернутись до багатьох складових. Ранні початки сезону і гра не газонах без підігріва – знищення футболу, це удар по здоров’ю гравців. Бо ж по суті граєш на бетоні. Саме удар о бетонне поле і стало причиною травми іспанця. І кожне падіння було надзвичайно небезпечним. Тому Франу Солю бажаю скорішого одужання.