братва українського футболу...

 

Сьогодні буду писати про футбол і не зовсім. Важливою складовою сучасності в Україні є боротьба із корупцією. Ми всі знаємо, що у нас це присутнє на всіх рівнях. Кожен зіштовхується у своєму житті із різними проявами. Навіть в армії, особливо під час війни, навіть під час війни, знаходяться ділки, які роблять собі капітал. Багато людей вже затримані на моментах, коли гуманітарка опинялась на поличках магазинів, а не у тих, до кого вона прямувала. Найбільшого розголосу набула історія із броніками, які продавав у себе епіцентр. Хоча якщо пройтись по ринкам, то там зараз легко побачити людей, які продають цукор, консерви, борошно і іншу продукцію, яка завезена гуманітарною підтримкою України. Корупція – завжди величезна біда. Під час війни з корупцію в ЗСУ треба радикально боротись.

Кожен день чекаю на ПЕРЕМОГУ

 

Розпочався ЧС з футболу. Прекрасна подія. Хотілося б радіти і насолоджуватись разом з усім вільним світом. Та для нас зараз головні перемоги і радощі не на футбольних полях. Кожен день починається і закінчується стрічкою новин в усіх соціальних мережах, зі сподівань отримати гарні новини від друзів, які воюють. Завжди чекаю на повідомлення про те, що живі і здорові. Тут багато особливих емоцій, віри, сподівань. Всі ми тепер військові експерти. Точно більші, ніж футбольні. Сьогодні отримали від Франції 2 батареї ППО Crotale, 2 системи MLRS. Безумовно головні очікування зараз - FSAF SAMP/T. Бо це є ППО далеко радіусу дії, яке збиває балістичні ракети. Такого ППО ми поки не маємо. Дуже треба.

Херсон - Україна!!!

 

Крим, Донецьк, Луганськ –також Україна. Вірю в ЗСУ. Ми чекаємо на жести доброї волі від всіх цих регіонів, від кожного міста окупованих регіонів України. Не потрібна ейфорія. Але радіти звільненню Снігурівки, Киселівки, Бобрового Кута треба обов’язково. Ми чекаємо на повернення всіх додому у Вільну Україну.

Зберігаємо спокій і оптимізм

 

Можна говорити про багато різних тем. Зараз у багатьох площинах ми стоїмо перед важливими подіями. І це стосується далеко не тільки футболу. Для багатьох з нас мова йде про перспективи ближні і дальні. Багато різних невідомих. Та от зараз Київ чітко перейшов на режим економії споживання електроенергії. Увечері виключені всі ліхтарі. Ідеш по вулиці, де одна половина будинків у суцільній темряві, а інша світиться. І так регулярно ,у багатьох стабільні відключення один, два рази на день по чотири-п’ять годин. Безумовно це величезний дискомфорт. Та всі знають через шо таке відбувається. Наш сусід, країна терорист, знищує критичну інфраструктуру. Вони дуже хочуть, щоб ми всі змерзли, залишились без світла, без води. Розумні люди підготувались. Купили зарядки, генератори, газові міні-плитки. Це все дорого і далеко не кожен зможе собі дозволити такі витрати. Але готуватись треба. Різні консерви, тримати запас води, пауербанки, світлодіодні лампи, які можуть працювати від заряду, різні лампочки, налобники на батарейках. Можна купити багато різних речей для виживання в критичних умовах. Ще місяць тому багато хто ставився до вірогідності такої ситуації як щось вигадане. Зараз вже чітко зрозуміло те, що ягідки попереду. Але ми все одно виграємо. Бо у нас немає іншого виходу. Краще одну зиму прожити із відключеннями світла, ніж все життя жити у рабстві.

Готуйтесь до зими зараз, якщо не підготувались заздалегідь...

 

Викликати паніку – основна задача ворога. Це основна задача від початку другої стадії війни у лютому. Залякати, змусити людей просити домовлятись про ми на будь-яких умовах. Такі люди дійсно є. Є певна кількість байдужих людей, яким немає значення країна, гроші, перспективи. Вони хочуть жити і далі у своїй квартирі, отримувати пенсію чи заробітню плату, тихо доживати свій вік. Їм головне – щоб не стріляли. Високі ідеї державності – не про них. Тому всі ці ракетні обстріли – намагання залякати, щоб люди молили про те, щоб не стріляли, було світло в хаті. Але українська нація ніколи такою не була. У цьому наша сутність. Чим більше нас залякують, тим більше наш рівень супротиву. Нас не поставити на коліна. Не зламати.

Треба завжди вірити в перемоги і вони будуть...

 

Вирішив написати зараз, прямо перед матчем. Початок жовтня знову є надзвичайно ударним від ЗСУ. Як написав у себе Шурік, що зараз хоча і з такого сумного приводу, але з’явилась можливість вивчити географію України. Дізнатись скільки цікавих міст і сіл є. Зараз багато хто відкрив для себе Давидів Брід, Богуславку, Греківку і Терни. Десятки звільнених сіл і міст за декілька днів. І звільнення триває. ГенШтаб просить не розміщувати відео і фото сіл і міст, які щойно звільненні, бо треба закріпитись. Все це на фоні позитивної інформації про 22 HIMARS, дуже цікавих боєприпасів до них, інших поставок. Далеко не тільки офіційних. Бо приходить дуже багато важкої зброї. Україна йде вперед. Важко. Але ЗСУ – надзвичайна сила. І, нажаль, сумні новини з Запоріжжя, Білої Церкви і інших міст України, які обстрілюються ракетами і іранськими дронами. Та перемога буде за нами.

Найважливіше попереду!!!

 

Такі емоційні ці дні. Так багато різних подій. ЗСУ продовжує дивувати, радувати, обнадіювати. Кожного дня вже багато тижнів звільняються території. Лиман, Золота Балка, Діброва, Куп’янськ-Вузловий. Це міста Донецької, Херсонської. Луганської і Харківських областей. І все це на фоні орківських істерик, мобілізації, референдумів і бряцань ядерною зброєю. Безумовно це говорить про те, що бліда моль ще не нажерлась крові. І кине тепер сотні тисяч людей на те, щоб крові стало ще більше. Сумно це. Та ми і так знаємо, що виходу у нас немає. Ми на своїй Землі!

Це і є найважливішим сьогодні!!!

   Футбол, поразка від Шотландії... Це все дрібниці. Україна повернула Героїв!!! Видатних воїнів!!! Всіх повернули!!!

Такий собі символізм...

 

Біля 9 тис квадратних кілометрів власної Землі за останній тиждень звільнила Україна. З кожною хвилиною наші просуваються і звільняють нові села і містечка. Ніхто не може точно спрогнозувати те, де саме буде зроблений наступний удар. Але зараз чекаємо на звільнення Великої Олександрівки, Снігурівки, Осколу, Лиману, Кремінної, Рубіжного, Лисичанська і Сєверодонецька. А може і Херсону. Тут важко спрогнозувати. Але можна сказати точно, що наші воїни мають сили. Треба всіх підтримувати. Не забувайте про це. Бо спорті, і футбол у тому числі, можливі лише завдяки боєздатності ЗСУ.

Побільше всім нам хороших новин!

 

Високопілля, Озерне, Балаклія, Довгеньке, Снігурівка, Архангельське… Багато різних міст, за які йде боротьба. Частина вже звільнена, частина може бути звільнена з дня на день. На черзі за ними стоять інші міста і села. Симферопіль, Херсон, Мелітополь, Донецьк, Луганськ, Ізюм, Куп’янськ, Маріуполь… Всі будуть повернуті Україні. Зараз розганяється багато зрад. В основному це пов’язано із тим, що армія у нас стара, що немає там ніякої організації. Багато хлопців, які ніколи не були військовими, які пішли за покликом серця, не витримують. Чому? Війна це страшно. Рутина маленьких людей, які сидять в окопах. Тоді як все вирішує артилерія. Ще й те, що одяг, їжа, транспорт, оптика, дрони і багато іншого тримається на волонтерах, або військові самі собі купують. Цілком можливо, що така хвиля негативу необхідна. Люди в багатьох містах, у тому ж Києві, вже давно відійшли від військових дій і морально перелаштувались на мирне життя. Нічні клуби вже працюють. Корки на дорогах. Всі ті, хто був у Києві в кінці лютого – березні можуть порівняти. Люди стали менше донатити. А армія у нас величезна. Попереду холодна осінь і зима. Треба і далі знаходити в собі мотивацію допомагати армію. І, тут це справа особиста, проходити курси по стрільбі, по наданню першої допомоги. Це є, це доступно. Є час підготуватись до зими. Вона може бути доволі важкою. Тому треба годувати свою добровільно армію, щоб не годувати в кайданах чужу.